Наш відпочинок у Львові планувався дуже давно, я вже стомилася й чекати, а ось, за небокраєм замойоріла омріяна відпустка. Місто Лева, місто великих кішочок, яких я просто обожнюю...Вони тут усюди...Але перше враження, коли тільки ступаєш на платформу вокзалу - ти наче вже не в Україні...Надто чисто, надто гарно, надто цивільно, як не боляче це помічати. Так, це було кохання з першого погляду!
Ще торік мені подарували привезену зі Львова картинку із зображенням статуї Нептуна, яку я візуалізувала і врешті - таки побачила своїма очима.
З вокзалу я просто мчала до арендованої оселі, хотілося швидше залишити речі, перевдягтися і мчати по екскурсіях (їх тут пропонують на кожному кроці, але у мене був свій план відвідувань, розписаний на кожний день нашого тижневого перебування). Гостинка в нас - не велика, але затишна і знаходиться в центрі міста, звідки до усіх пам'яток і цікавинок - рукою подати.
До своєї зупинки ми добралися трамваєм, вони тут дуже зручні - вузенькі, обидва вагони нероздільні, всюди карти з маршрутами, так що можна вже за своїм планом подивитись і прикинути- куди і чим доїхати, наскільки це далеко. Нас їхало вже троє: ми з чоловіком і плюшевий котик, якого мені подарували в поїзді - вночі, на станції "П'ятихатки".
Їду і захоплююсь Львовом...Вулички вузенькі, будинки - невисокі, старі і майже кожний - або пам'ятка архітектури, або розмальований віршами, художніми зображеннями. Місто поетів, художників і музикантів...Ввечері їх багато по вулицях, в основному сіваюсь пісні нашої естради- Скрябіна, Океан Ельзи.
Першим об'єктом і найближщим від тимчасового дому стала Львівська опера. Всі ж помічали, що саме вона зображена на 20-гривневій купюрі? Одна з найкрасивіших будівель. На фасаді розміщені фігури "Любов", "Життя", "Слава", "Мистецтво", "Перемога". Враження справляє як екстер'єр так і інтер'єр опери. Здається, що то царські хороми, а не храм мистецтва.
Трохи зголоднілі з поїзда ми шукали затише місце, щоб перекусити, і поки йшли, я вкотре здивувалася, в якій прекрасній будівлі знаходиться звичайний фаст-фуд
Повечеряли, ще трохи погуляли по місту, завітали до ресторації-музею "Сало", до фірмового магазину "РОШЕН", який схожий на казку для дітлахів і вже прикрасив біля себе ялинку, та оскільки були стомлені і вже завечоріло - перший день знайомства завершився. Прикупили трохи смаколиків, які до нас не доїжджають, кави і відправились додому.
Інші дні були більш насичені. Відвідали всі храми і собори (греко-католицькі - дуже гарні), погуляли містом, пофотографували красиві статуї, покуштували віденскої кави, відвідали музей аптек з підземеллям старовинної алхімічної лабораторії, Дом легенд, полазили по сувенірних крамничках і зазирнули в перлину моєї львівсьької подорожі - Кет-кафе. Ну де ще можна так запросто пити каву в компанії симпатичних котиків, щоб ніхто не гидував ними, не скаржився на шерсть і весь час не мив руки? Тільки в себе дома і у Льові)))
Що мене здивувало під час прогулянки - це весільні магазини. Якщо в нас сукні на манекенах просять не чіпати руками, то там манекени стоять на вулиці просто неба, в будь-яку погоду, з ними фотографуються. Оця світлина зроблена під час дощу.
Наступного дня у плані були підземелля собору Петра і Павла, де я сподівалася відшукати легенду - Чорного монаха, міська ратуша і вежа з оглядовим майданчиком, звідки видно усе місто (ох і важко ж туди дістатись по вузьких сходах
), а також зовсім спонтанно навідалися до Краківського ринку, звідки я повернулась з польськими уггі, і як показав час - не даремно, бо наступного дня у Львові випав сніг... 
Прокидаємось наступного ранку і не віримо очам: сніг! Все біле, грудки високі, що навіть просто на балкон не вийдеш, доки не розчистиш трохи. Гарно! Всюди тихо, багато автівок занесло і вони не виїхали, деякі магазини не відкрились, людей мало, але комунальники натхненно працюють.
Цей день ми практично повністю провели у кафе, а потім відігрівали мокрі ноги, сушили одяг, грілися і дивились фільми, бо ж приїхали в осінь, вдягнені по-осінньому, а опинилися в зимі.
Ще день. Ще декілька прикольних ресторанчиків (дуже цікава ідея в ресторані-музеї Гасова лямпа), магазинчиків-дегустаційних (сподобалась і сама наливка, і стеля в магазині вишнівок), Львiвська копальня кави, музей зброї, книгарні (бо не могла поїхати зі Львова без книжки видавництва Старого лева) та подорож на замкову гору - важка, бо після снігопаду її тільки почали розчищати, але прекрасна. Бо то - справжня сніжна казка, а ще по дорозі можна випити кави або смачного глінтвейну.
А ще на Замковій горі я залишила невеличку згадку про себе...
От і все, закінчилась наша подорож. Пора додому, на роботу і таке інше. У Львів я просто закохалася і думаю - це було взаємно, такий він був привітний і затишний. Весь цей час я гуляла містом і думала: невже в цих прекрасних будинках, на які я дивлюсь широко розплющеними очима, люди просто живуть? Невже вони кожен день ходять цими мальовничими вуличками і вже їм не дивуються, вже не захоплюються?
Знову вокзал, поїзд на Запоріжжя і побажання від Львівської залізниці. Я ще повернусь
Окремою гілкою моєї подорожі до Львова був гастро-туризм. Прагнула скуштувати всі види борщу, бограч, голубці, узвар і віденську каву в усіх варінтах - словом, всі українські і всі фірмові страви. Все дуже сподобалось! Особливо свинина на хоспері і голубці з грибами та булочки с базиліковим маслом. А найекзотичнішою стравою було морозиво з карамелізованими гусячими язичками. Господи, я їх не їла))) Але чоловік сказав - схоже на шкварки А ще дуже-дуже смачний польський йогурт. Він наче натуральний на смак, там справжні шматочки ягід, насичений смак. Словом, мені у Львові було не тільки цікаво і затишно, але й смачно
обязательно надо в него заглянуть. Я ни не знала о таком
