дівчата, ви якісь занадто екстримальні. мені від кадрів вже страшно, а ви весь фільм дивитись зібрались... треба ще Яні порекомендувати подивитись, після пса-дракона та Бові (ви знали, що він українською Бові? ) у Лабіринті, точно дах поїде
_______________________________
Как забыть — покажет время, как простить — покажет жизнь, как любить — покажет кто-то, кто забыл… простил… и жил…
Из всех наслаждений, отпущенных человеку, самое изысканное — шевелить мозгами. Б. Чхартишвили
Кира, Іра, подивись)) сподіваюся, що тобі сподобається)) бо там образи колоритні. І Яна (Nochenyka) хай теж подивиться, гуртом легше буде мене бити потім :))
_______________________________ Inside my heart is breaking, my make-up may be flaking, but my smile...still stays on.
Надибала трішки про гуцулів: КОМУ ГУЦУЛЬСЬКОГО ЛЮБАСА? (хай Бог милує від такого красеня )
Цитата:
«Знаєш, Оксано, я така завдоволена, що зараз з Тинкалюком, він та-а-а-акий... ну.... як тобі пояснити... може в ліжку багато...Та й що казати, він — гуцул!». Така випадково підслухана розмова в автобусі між двома молодичками змусила задуматися: що ж такого є в гуцулах, що примушує дівчат і молодичок шарітися та задоволено розповідати про неймовірне кохання з горянами. Згадалося і як в студентські роки хлопці з карпатських сіл також користувалися неабиякою популярністю серед міських дівчат. Вони були значно вищими від своїх міських ровесників, кремезнішими, завжди були при грошах. І хоча не відзначалися особливою культурою поведінки, ті дівчата, з якими вони зустрічалися, були в захопленні. «Бо то справжні чоловіки, знають, що з жінкою робити», — усміхалися задоволені подруги». «У гуцулів, як в будь-яких гірських етносів і народів гаряча кров, тому секс для них річ необхідна, природна, повсякденна, — з усмішкою каже мешканець Косівщини Михайло Гаврилюк.—У нас не прийнято багато про це говорити. бо про любощі на Гуцульщині знають з дитинства. Ще давно діти виростали у настільки природному середовищі, що бачили, як паруються тварини, яких вони пасли, і самі часом рано починали статеве життя. І про це ми можемо насампеерд прочитати у добре всій знаній повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» своєрідній енциклопедії гуцульського повсякденного життя».
Портрет зробив у 1920-х на Верховинщині військовий фотограф Микола Сеньковський. Фото в 1931 році здобуло гран-прі на виставці у Парижі і отримало світове визнання під назвою "Стара гуцулка".
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1