Правило №1 – ПЕРЕСТАНЬТЕ ЖАЛЕТЬ САМОГО СЕБЯ!
Жалость к самому себе – худшая из возможных эмоций. Она разрушает все вокруг, поддавшись ей, вы ощущаете себя беспомощным. Перестаньте быть жертвой, перестаньте испытывать жалость к себе и будьте счастливы.

Правило №2 – БУДЬТЕ БЛАГОДАРНЫ
Современный мир полон суеты, и мы очень редко бываем благодарны за те блага, что он нам дарует. Прямо сейчас подумайте обо всём том, чему вы благодарны: семья, здоровье, дом – всё. Проявляйте благодарность каждый день и будете счастливы.

Правило №3 – ЧАЩЕ ГОВОРИТЕ «ДА»
Все мы говорим «Нет!» слишком часто. Попытайтесь говорить «ДА!» всем событиям в жизни почаще. Говорите «Да» эмоциям, ситуациям, общественным событиям – и будете счастливы.

Правило №4 – СЛЕДУЙТЕ ЗА СВОИМ СОСТОЯНИЕМ БЛАЖЕНСТВА
В жизни мы зачастую обнаруживаем себя на полпути наверх на лестнице, на которую не хотим взбираться. Уж лучше бы нам быть внизу той лестницы, на которую у нас есть желание влезать. Кем вы действительно хотите стать? Следуйте за своим состоянием «блаженства» и будьте счастливы.

Правило №5 – НАУЧИТЕСЬ ОТПУСКАТЬ
Эмоции зачастую мешают нам ощутить счастье и свободу. Помните о том, что ваши эмоции – это не вы. Отпускайте нежеланные эмоции, задав себе вопрос: «Могу ли я отпустить эту ситуацию?». Сделайте это и вы будете счастливы.

Правило №6 – ТВОРИТЕ ДОБРЫЕ ДЕЛА
У доброты всегда две грани. Проявляя доброту, вы чувствуете себя счастливее и распространяете это ощущение на кого-то еще. Делайте больше «случайных актов доброты» ежедневно – улыбнитесь кому-нибудь, придержите дверь, купите кому-нибудь чашечку кофе – и вы будете счастливы.

Правило №7 – СЧАСТЬЕ ВОЗМЖОНО ЛИШЬ СЕЙЧАС
Многие из нас проводят свою жизнь, находясь где угодно, но не в «настоящем». Мы помешаны на своем прошлом или на своих планах о будущем, тогда как реально существует лишь настоящее. Примите решение быть счастливым СЕГОДНЯ.

Правило №8 – НЕ ЗАНИМАЙТЕСЬ НАКОПИТЕЛЬСТВОМ, НАПОЛНЯЙТЕ ЖИЗНЬ СОБЫТИЯМИ.
Исследования показывают, что материальные блага (различные покупки) делают нас счастливыми лишь ненадолго. Жизненный же опыт и переживания приносят в целом больше радости. Поэтому, насладитесь отпуском, отправившись на сафари, изучите новый язык, присоединитесь к клубу танцев – и вы будете счастливы.

Правило №9 – ЦЕНИТЕ ОБЕ СТОРОНЫ МЕДАЛИ
Как часто мы пытаемся всецело «погрузиться» в счастье и отвергаем печаль? А ведь обе эти эмоции всего лишь разные стороны одной медали. Нельзя обрести одну без другой. Печаль – жизненно необходимое явление. Не противьтесь этим эмоциям и вы будете счастливы.

Правило №10 – БУДЬТЕ БОЛЕЕ ОБЩИТЕЛЬНЫМ
Расширенные исследования показывают, что самые счастливые и самые успешные люди обладают широким кругом общения. Сколько у вас друзей? Будьте проактивны, заведите больше друзей и вы станете счастливее.

Правило №11 – ЛЮБИТЕ БОЛЬШЕ
Чем сильнее вы любите, тем счастливее вы становитесь. Попытайтесь дать немного больше любви всему, что вас окружает: друзьям, семье, природе, даже врагам – откройте свое сердце – подарите им любовь и вы будете счастливы!

Правило №12 – МЕЧТАЙТЕ
Мечты – это «свечи зажигания» вашего духа. Они придают каждому дню волнительность и помогают вам двигаться вперед. О чем вы мечтаете? Подумайте об этом, запишите свои мечты. А затем реализуйте их, и вы будете счастливы!

Правило №13 – НАМЕРЕНИЕ ЗАДАЕТ НАПРАВЛЕНИЕ
Обычно происходит именно то, чего вы ожидаете. Если вы не знаете, куда направляетесь, вам подойдет любая дорога. Поэтому, выскажите наилучшее намерение для всего, чем вы занимаетесь, и вы будете счастливы.

Правило №14 – ПОЛУЧАЙТЕ УДОВОЛЬСТВИЕ ОТ МАЛЕНЬКИХ РАДОСТЕЙ
Истинное счастье можно обрести в маленьких радостях и повседневных делах. Начиная от ежедневной прогулки в пригороде, заканчивая бокалом вина после работы. Получайте от этого наслаждение, заведите свои маленькие «ритуалы» – и вы будете счастливы.

Правило №15 – ПРИНИМАЙТЕ ВСЕ «КАК ЕСТЬ»
Многие из нас тратят время на то, чтобы бороться с тем, что «есть». Мы боремся с собственными эмоциями, взращивая в себе злость и негодование. Прямо сейчас примите все, «как есть». Измените ситуацию, если можете, но, сперва, примите ее и будьте счастливы.

Правило №16 – ДЕЛАЙТЕ ЗАРЯДКУ И ПРАВИЛЬНО ПИТАЙТЕСЬ
Вы настолько счастливы, насколько это позволяет ваш стиль жизни. Для оптимального уровня счастья попытайтесь каждый день гулять по 40 минут. Принимайте пищевые добавки с Омега3 – ешьте больше рыбы, орехов, сыра. Наслаждайтесь и вы будете счастливы.

Правило №17 – ВЗГЛЯНИ НА ВСЕ ИЗДАЛЕКА И НЕ ПАРЬСЯ
Мы зачастую по-новому начинаем смотреть на жизнь, пережив потерю члена семьи или серьезную болезнь. Однако, не ждите, чтобы жизнь напомнила вам о главном подобным образом. Вспомните об истинных приоритетах прямо сейчас – будьте счастливы.

Правило №18 – СМЕЙСЯ, ТАНЦУЙ И УЛЫБАЙСЯ!
Смейтесь над сумасшествием в нашей жизни. Устройте брызги веселья и наслаждения по-максимуму. Окружите себя счастьем – красивой музыкой, уроками танцев, вечерами в кругу друзей. Улыбайтесь и будьте счастливы.

«Людина народжена для щастя, а якщо нещасна – сама винна». Такий лейтмотив більшості глянцевих порад а-ля «думати позитивно», «уникати стресів» та «культивувати у своєму серці тільки любов». А що думають з приводу суцільного позитиву професіонали від «психо»?

«Коли мені кажуть «Ти – позитивна людина», в мене змішані почуття, – говорить гештальт-терапевт Ольга Вершиніна. – Спадає на думку іронічний перифраз Чехова: «У людині все повинно бути прекрасним. І розум, і одежина, і середина». Психічно здорова людина різна! Уміє усвідомлювати свої емоції та діяти відповідно до ситуації, у тому числі й жорстко «відбривати» неадекватних людей та лити гіркі сльози з приводу краху надій. Адже буває по-всякому! От питається, в чому позитив від того, що тобі в метро наступили на нові туфлі? Чоловік кинув – будемо приймати й радіти? А описані ситуації – життя живої людини».
Для початку про саме слово «позитивний». Воно походить від латинського «positum», тобто «неминучість». Прийняти реальність і себе такими, якими є, а не насильно робити себе щасливими – ось основний постулат позитивістів. І він немає нічого спільного з легендою про вічне блаженство. Оптимізм давно перетворився на ідеологію, а у будь-якої жорсткої системи цінностей, якою є в тому числі й позитивна ідеологія, є своя темна сторона. «Терапевт повинен допомогти людині розвіяти її власні міфи, – продовжує Ольга Вершиніна. – Сліпе дотримання стереотипів (найстійкіший стереотип сучасної людини: «у моєму житті все повинно бути добре, а не погано!») призводить до того, що ми ніби б’ємося головою об стіну. І це відбирає наші внутрішні ресурси. Але як тільки ми приймаємо свою власну реальність такою, як вона є, ми розриваємо зачароване коло. І з’являється бажання жити, вивільняється енергія.
Більшість сучасних жінок (особливо жінок!) роками стримують власний гнів: на шефа, який підкидує неоплачувану понаднормову роботу, на водіїв таксі, які не приїжджають вчасно, на подруг, які видають чужі особисті секрети. «Позитивний міф» сучасних дамочок звучить так: «Я не повинна мати негативні почуття, можна тільки любити і прощати». Професійний психолог здатний «ввести» в лексикон пацієнта слова «Я хочу» і «Я не хочу», навчити відстоювати свої права, просити про підвищення зарплати. Для всього цього необхідна достатня доля агресії, табуйованої в суспільстві «позитивних людей».

А зараз ми переходимо до найцікавішого: до яких порад адептів ідеології слід поставитися скептично

1. Уникати стресів
Великий учений Ганс Сельє довів теорію про стрес як про основний механізм виживання. І її ніхто не відміняв. Малюк без стресових гормонів не пройде пологовими шляхами. Письменник не напише роман у стані спокою. Чоловік, який уникає стресів, лежатиме на дивані та дивитиметься серіали сезон за сезоном замість того, щоби піти працювати.
Механізм стресу – найдавніший, вшитий у людський комп’ютер на рівні постійного запам’ятовувального пристрію. Наднирники викидають адреналін, посилюється серцева діяльність, зменшується кровопостачання шлунково-кишкового тракту та пригнічується імунітет. Серце калатає, щоби забезпечити нас енергією в екстремальній ситуації. Апетит пропадає – на голодний шлунок легше бігати та боротися. Пригнічення імунітету також важливе: із ран, отриманих первісною людиною в бою з хижаком, витікає менше крові, не розвивається запалення. Природа мудра!
А що відбувається, коли людина вперто відмовляється помічати свої стресові сигнали й замість того, щоби діяти, набирає ванну з піною та запалює аромалампу? До чого призводить порада «розслабитися»? Енергія, призначена для активної дії, консервується. Наприклад, вас звільнили з роботи. Тіло просить: бігти, телефонувати, домовлятися, щось змінювати… а людина намагається заспокоїтися, відволіктися, медитувати, тобто бореться з власними найдавнішими механізмами виживання. Звісно, у нерівній боротьбі організм виснажується. І відбувається нервовий зрив.
Хто винен? Звичайно, стрес. Стрес, якого намагалися уникнути, замість того, щоби адекватно на нього реагувати.
Що робити? По-перше, усвідомити, що раз стрес є, то він нікуди не дінеться, й боротися з ним – ще більший стрес. По-друге, використовувати стресові ресурси на адаптацію до ситуації. Щось робити, врешті-решт! І бажано – фізично. Для початку хоча б походити з кутка в куток у квартирі. А там і голова підключиться, придумає вихід та план. Саме так ми запобігаємо саморуйнуванню та горезвісній психосоматиці.

2. Відчувати тільки позитивні емоції
За визначенням Фрейда, депресія – це застиглий гнів. Сучасна наука розширила поняття: не тільки застиглий гнів, але й застигле горе, печаль. Але ж зовсім не обов’язково доводити себе до такого стану! Достатньо бути чесними самими з собою і не заперечувати власні негативні почуття. Вони не тривають довго й не впливають на наш успіх. Вони проходять. Наприклад, відчувати заздрість, дивлячись на фото глянцевих моделей – нормально для більшості жінок. Злитися на чоловіка, який прийшов з роботи на дві години пізніше, ніж обіцяв, – теж нормально. Боятися до дрижаків у колінах перед важливою співбесідою – нормально. Ридати й битися в істериці після зради коханого чоловіка – нормально. Ненормально лише звинувачувати себе за те, що не вдається постійно перебувати у стані щастя, як велить ідеологія оптимізму.
На зорі людства виживання залежало від здатності уникати небезпеки. А для цього природа забезпечила людський мозок більшою сприйнятливістю до негативу, аніж до позитиву. Радісного дикуна з притупленою пильністю швидко з’їдять. І з цим нічого не поробиш. Безумовно, всі люди різні, і хтось на біохімічному рівні більш позитивний, ніж інші. Утім, саме негатив дозволяє нам набиратися досвіду, освоювати нові стратегії поведінки. Радість та веселість нікого нічому не навчають. Задоволення – це всього лише приємний тимчасовий перепочинок на шляху до нових тривог та втрат.
Прихильники позитивного погляду на світ уміють віртуозно обдурювати самих себе! Медитації, аутотренінги, 10 способів любити себе та інших, 20 способів не нудьгувати, 30 способів не засмучуватися… А достатньо іноді хоча б раз сказати собі: «Мене образили, тут і зараз мені погано». Тільки переживши та усвідомивши свій біль, ми здатні звільнитися від нього.
Притягує щирість, а не позитив. Адже якщо «сонячна людина» завжди усміхнена, хто знає, який вулкан живе в її душі й коли його «прорве»? Ми відчуваємо такі речі інстинктивно, відсторонюємося від носія каменя за пазухою. У «позитивної людини», частіш за все, всі знайомі, а не друзі, дрібні угоди, а не великий виграш. Адже для перемоги потрібна відкритість та чесність, а для дружби та кохання – вміння співпереживати. Наприклад, у нас проблема: не заплатили за роботу, застудилася дитина, вкрали гаманець, обманули в магазині. Фанатик позитивного мислення відреагує: «Ти сам коваль свого щастя, подумай, чому ти притягуєш до себе негатив?» Або так: «Не звертай уваги, все що робиться – на краще». Тут немає підтримки. Натомість щира подруга просто дасть вам виплакатися і сама поплаче за компанію. Вона скаже: «Який жах!» І одразу якось легше, адже тебе зрозуміли, прийняли. Адепти вічного позитиву часто залишаються одинокими, позбавляють себе людського тепла та щирого спілкування.


3. Бути доброю матір’ю, дружиною, професіоналом…
Сучасний культурний стереотип твердить: жінка повинна прагнути гармонії, тобто успішно виконувати всі свої соціальні ролі. З 9 до 18 – ідеальний працівник, з 19 до 22 – приділяти увагу дитині й при цьому вночі прагнути сексу. На це здатні лише роботи, а не живі люди.
Насправді, якщо ти робиш кар’єру або займаєшся власним бізнесом, – ти робиш це 24 години на добу. Твої ділові документи зберігаються на жорсткому диску домашнього комп’ютера, під час тихої сімейної вечері розривається службовий мобільний, а перед сном ти аналізуєш хід переговорів. Дитина при цьому відчайдушно вимагає погратися з нею, чоловік почувається покинутим. І нам щодня, щогодини доводить робити вибір. На все фізично бракує часу! Більшість психічно здорових людей вміють усвідомлювати свої межі та відмовлятися від нереальних завдань. Якщо вечеря з трьох страв – то робочий проект почекає до завтра. Якщо прогулянка з дітьми до ігрового центру – то генеральне прибирання не сьогодні. Натомість надмірно піддатливі до тиску соціуму впадають в паніку та зневіру від власної неідеальності: «Я нічого не встигаю! У мене ні на що не вистачає сили!»
У психології є таке поняття як «дабл байнд», тобто «подвійне, взаємовиключальне послання». Наприклад, типовий дабл байнд – на словах переконувати людину в любові, а позою та жестами демонструвати неприйняття. Або вимога виконати роботу швидко (якомога швидше, ще на вчора!) і якісно. Так якісно, що може зайняти час? Чи все-таки швидко? Що ж робити! Жертва дабл байнда почувається зніченою, у тупику, в ступорі. Вона хоч на мить, але таки впадає в прострацію, тому що не знає, з якою частиною послання взаємодіяти у першу чергу.
Ми живемо в епоху «дабл байндів», коли жінці висуваються взаємовиключальні вимоги. Берегиня домашнього вогнища, зібрана кар’єристка, творча натура, спокуслива коханка, турботлива мати. У кожній з нас живуть всі ці персонажі. Але вони ніколи не зможуть співіснувати одночасно, це міф. Нервові зриви або перманентна незадоволеність собою та життям виникає саме із-за прагнення задовольнити всі частини соціальних дабл байндів. Зосередьтеся на чомусь одному. Набридне – перейдете до іншого. Душевне здоров’я означає бути різним. Регулярно робити власний вибір.

4. Постійно удосконалюватися
Нині модно відвідувати і драмгурток, і фотогурток, займатися фітнесом та йогою, бути в курсі театральних новинок, збирати колекцію фігурок ангелів з глини, відвідувати тренінги. Це називається розкривати свій потенціал, бути активним, навчатися нового. А якщо тобі захочеться лишню годинку поспати – ти аутсайдер. Парадокс в тому, що самовдосконалення – заняття трудомістке, яке не залишає ні сили, ні часу на самого себе. А людині властиво хотіти спокою. Будь-який професіонал від «психо» знає, що пасивний відпочинок в цілому продуктивніший та якісніший, ніж активний. І ми не повинні відчувати почуття провини за бажання усамітнитися, провести вечір з горнятком чаю перед телевізором. Це нормально.
Прихильники активного способу життя перебувають не лише на майстер-класах з тайського масажу, але й на різноманітних психологічних семінарах, курсах а-ля «Відкрий в собі богиню». Добре, якщо таке дозвілля насправді збагачує життя та сприяє духовному росту. Але ж буває по-іншому: людина починає ремонтувати те, що й так добре працює, вишукувати в собі недоліки. Таке самовдосконалення приносить не радість, а хронічну невдоволеність собою. І в чому позитив?
До слова, про гуртки. Пам’ятаєте, у Булгакова: «Упродовж року завідуючий встиг організувати гурток із вивчення Лермонтова, шахово-шашковий, пінг-понгу та гурток їзди верхи. До літа погрожував організацією гуртка греблі на прісних
водах та гуртка альпіністів…» А потім прийшов Коров’єв, організував гурток хорового співу й усі його учасники опинилися у психіатричній лікарні.
Беручи загалом, завдання будь-якої системи – зайняти час індивідуума, відняти у нього можливість самому вирішувати, чим йому зайнятися у той чи інший момент свого життя. А то, чого доброго, індивідуум почне самостійно думати й захоче працювати на себе, а не на систему. Корпоративний фашизм з добровільно-примусовим відвідуванням англійської у цьому відношенні мало чим відрізняється від радянського безглуздя.
Тож небажання ходити на йогу – зовсім не привід клеїти на себе ярлики. Дайте собі право жити так, як подобається саме вам – у відповідності з темпераментом, амбіціями та вродженою здатністю справлятися із навантаженнями.

5. Завжди нести відповідальність за своє життя
На психологічному форумі прозвучав крик душі. Дівчина написала: «3 роки тому я перебувала у депресії і навіть хотіла піти в монастир. Тоді мій хлопець ледь не силою привів мене на тренінг з НЛП. Там прийшло усвідомлення: «Я сама відповідаю за свій настрій, всі хвороби та події, які відбуваються зі мною, створюю я сама. Я це роблю для того, щоби підтвердити негативні дитячі установки. Ура, я не жертва обставин, я все можу змінити!» І спершу все було добре. Але потім я почала поступово аналізувати: чому я періодично відчуваю біль? Що я зробила не так, чому притягнула в своє життя смерть мами? Про що мені хоче сказати пневмонія сина? Моє самокопання та броньова впевненість в тому, що я сама винна у своїх нещастях, довели мене до панічних атак. Я стала емоційно холодною з людьми. Адже якщо всі самі несуть відповідальність за свої проблеми, то чому потребують жалю та розуміння? Я не хочу підтримувати ниття. Скажіть, як мені знову стати природньою?»
І цим все сказано! Ми несемо відповідальність за себе, і ми не можемо нести її за інших. Ми не владні запобігти смерті близьких, не владні передбачити світову фінансову кризу, не в силі впливати на вчинки та бажання інших людей. От, наприклад, працівник хоче надбавку до зарплати. Він добре працює, аргументовано доводить начальнику, чому він вартує цих грошей, він розумник і все робить правильно. А в начальника зайвих грошей немає або в нього поганий настрій. І все. Працівник несе відповідальність за своє життя, він зробив все, що від нього залежало. Але й начальник – теж несе відповідальність! Нам подобається думка про керування своєю долею, іноді ми почуваємося всемогутніми чарівниками. Але люди навколо нас – такі ж чарівники для самих себе! І якщо бажання двох чарівників співпадають, це диво і чарівність буття. Але якщо ні – ніхто не в змозі змінити це в односторонньому порядку. У цьому і є проста людська мудрість – вловити, де твоя відповідальність, а де вже чужа територія. Працівник у цій ситуації зовсім не жертва, він спробував і… зазнав невдачі. Так буває. Здорова реакція – засмутитися, погорювати і піти далі. До нових перемог та нових поразок. Не помиляється і не засмучується тільки той, хто нічого не робить, а вічний позитив випромінюють хіба що розумово відсталі. Наша справа – приймати власну недосконалість, любити себе навіть у невдачах. І саме така любов дозволяє тримати якість життя на достойному рівні за будь-яких обставин.
АЛІСА БЄЛЬДІЙ