Мой сынуля (7 лет) знает, что есть плохие слова, знает какие именно. Но я объяснила, что нельзя их говорить, неприятно слышать и т.д. Когда папа бывает ругнется, да и мама тоже , делает замечание и начинает учить нас уму-разуму. А мы слушаем, и обещаем, что будем очень стараться не говорить такие слова

я тут бы, скорее говорила категорическое нельзя. Все равно ведь: есть слова, которые говорят иногда взрослые, но это не значит, что их можно говорить ребенку. То что родители ругаются - это плохо, конечно, но детскую брань лучше вообще на корню присекать. Безусловно. И наказывать лишениями удовольствий.

А если самыми страшными словами в обиходе мамы и папы является "кыш" и "брысь"? надо ли их исключать из детского лексикона?

У нас ребенок в 2,4 разговаривает во всю и любое плохое мамино и папино слово моментально подхватывает, но мы не обращаем на это внимания и она быстро забывает

Думаю, что исключать надо все, что не хотелось бы услышать в свой адрес. Вот мой деть позавчера ласково попросил "закрыть свой рот" - когда я подпевала детской песенке Так говорил папа, теперь, после промывки мозгов, говорим - "помолчи, пожалуйста"

вот и я задумалась на этот счет и стала формировать различие в "взрослых" и "детских" словах

у меня один говорит, другой подхватывает! Объяснения типо воспитаннае люди так не говорят, на нас не действует, игнором их тоже не возьмешь! Вчера пошла на крайние меры, сказала, что за неприличные слова произнесенные в нашем доме, буду подходить и шлепать по губам, но честно говоря сомневаюсь в действенности этого чудо метода! Наверное нужно просто переждать!

лишеение удовольствий для сына не проблема не купят и ненадо, нельзя мульт смотреть ну и не буду, нельзя играть игрушками-будет просто сидеть на диване
мы не заостряли внимание и пока все ок ттт не повторяет

Мой деть принес из сада "жопкакакашка" Проигнорировала, но уже начинаю прикидывать - что будет дальше и как не давать лицу вытягиваться от такого "сквернословия"

ну не знаю, а я не бачу нічого такого тут страшного, як на мене, це переростається. Я коли з малим граюсь, теж ловлю його, цілую скрізь і кажу, шо він моя "солодка жопка", нормальне слово, не "сідниця" же ж він їй-богу!:)) Ми теж в дитинстві лаялись словами "піські-сіські" одне на одного з двоюрідними сестрами, а коли підросли, змагались, хто більше знає матюків, але то було в своєму колі — раз, і як якийсь заборонений плід, і зовсім недовго, бо потім набридло. Тим більше, якщо дорослі самі вживають лайку інколи (навіть не при дітях, але сам факт), то казати, що слів таких нема, чи настільки вони прямо погані, то це лицемірство деякою мірою. просто пояснювати, де можна, кому можна, де варто втриматись. Слова не просто так у мові існують і чесно кажучи краще інколи чесно матюкнутись, чи ламати з себе "кісєйную баришню". Але все ж таки при дітях треба мову фільтрувати, це правда. І + 100 до думки, що того, що не хотіли би почути на свою адресу — теж краще не говорити

Саш, я тоже не падаю в обморок просто как-то еще непривычно слышать от ребенка такое ))
вообще у детей это как-то в сущность заложено: никто не высмеивал, а он сам хихикает со слов "сиси" и "какашка" Вот что смешного?

вот и у меня мои дети выясняют отношения такими словечками, казалось бы ничего такого, не маты ж ведь!, но я наказываю за это, и вроде помогло, уже давненько не слышала!

значить, щось було, ми просто не помічаємо:) або десь почув-побачив, що "тут щось таке є" мені здається, що тут важливі не стільки слова, скільки контекст: де сказано, в якій ситуації, кому, яка реакція. Думаю, що погані не самі слова, важливо враховувати реакцію співрозмовника. Якщо людину це ображає, то не варто їх вживати. Живуть же люди, яких слова "тьолка" чи "сука" не ображають, ну ок, хоча це не означає автоматично, що треба тільки так до них звертатись
Просто мені здається, що забороняючи "погані" слова, ми не даємо можливості виплескувати той самий негатив. Мій у мене підчепив "йолки-моталки", не часто, але інколи чую, коли в нього шось розвалюється, може сказати. Ну, а самі згадаймо себе: робиш-робиш щось, і тут раптом бац — щось сталось! Буває і не тільки "йолки-моталки". Але ж скажеш "мантру" — і полегшало. Хай краще буде щось більш-менш прийнятне, по типу тих самих йолок на цей випадок, ніж розкидування речей, биття стін, чи взагалі заганяння негативу всередину. Ну, і пояснювати, що коли таких йолок у мові стає забагато, то це нагадує противний смердючий смітник з какашками:) Тобто в самих какашках нема нічого поганого, ми щодня ходимо в туалет, але ж ми не хотіли би жити у вигрібній ямі, чи не так?
Ну, мені здається, це вже пояснення для більш дорослої дитинки. Хоча я не парюсь з віком, як умію, так і пояснюю. Впевнена, все одно доходить щось

моя принесла из сада "елки палки",стараюсь не обращать внимания,может пройдет,ну или говорю некрасиво так говорить.

як на мене, то це найстрашніше, що можна принести з дитсадка чи з вулиці Ну, не говоримо ми в різних ситуаціях фрази типу "Вот недоразумение!" "Вот незадача!" "Ах, больно-то как!" "Что за человек непонятливый!"
Для того і існують "елки-палки", щоб чогось міцнішого не сказати.