Nochenyka, я ж тому й дуже сильно не давлю нема, той нема

Та мне не жалко, на меня можна
То просто с соседней темой сравнение сработало

тобто це так, от нє любви

зато які

по-перше, це великий гріх, а вони люди були "богомільні" хоч і з язичницьким корінням
по-друге, так і сталося

так, я згодна, що Коцюбинський не занадто прямолінійно і брутально описував кохання між Іваном і Марічкою, але ті маленькі тендітні рисочки у вигляді співаночок або їхніх забав, діалогів і розкривають почуття.
Не знаю чому, але виникло порівняння - це як прокачувати дрібні глибокі м'язи замість великих, так і Коцюбинський не шурує в лоб про то кохання, а намагається досягти надглибоких таємних душевних струн - витончено та інтимно.
Співаночки-коломийки - це не просто набір слів. Гуцули описували ними і щастя, і кохання, і біль, і радість, і побут...всі життєві події і переживання. Марічкові коломийки - що це, як не освідчення? А який ментальний зв'язок мали Іван і Марічка, реагували одне на одного
Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба,- співанками.

Коли Марічка загинула Іван відчув це на полонині, він чув її голос, вона кликала його.

Мало страждав? кохання повинно вбивати миттєво?

Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: "На, жери і мене!" Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання його Марічки. Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село. Знаходив ожини, гогози, пив воду з потоків і тим живився. Потому щез. Люди гадали, що він загинув з великого жалю, а дівчата склали співанки про їхнє кохання та смерть, які розійшлися по горах. Шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний.

6 років!!!
Хіба можна звинувачувати людину в тому, що вона намагається жити далі?
Але й ці 6 років не вилікували, і шлюб з Палагною, і маржинка, і газдування. Весь цей час Іван відчував присутніть Марічки, чув її поклик - надприродній зв'язок.
І це кохання таки вбило Івано, вбило його земну оболонку, адже хочеться вірити що він возз'єднався із своєю коханою Марічкою
І не кажіть що не було любові

Была, но не та история, прочитав которую, на последних строчках уже не различаешь слов из-за прихлынувших к глазам слез. Открыть краткое описание книги - везде начинается со слов про гуцульских Ромео и Джульетту. Возможно, так бы и было, если бы автор оторвался от бесконечных, повторяющихся описаний природы, которых было чересчур на размер книги, и уделил чуть больше внимания чувствам главных персонажей, описанию их эмоций. Чтобы они стали ближе к читателю, чтобы проникнуться. А то у меня чувство сложилось, что я каждый бугорок горных хребтов знаю, насколько они подробно были описаны в повести, но краем уха слышала об Иване и Маричке,а не вовлеклась в их историю полностью. Все неплохо, но как-то неправильно расставлены приоритеты, на мой взгляд.

ну це лише особисте сприйняття і емоціональність

сама скористалася цим кліше у відгуку і вже жалкую, адже історія Івана і Марічки вразила більше
пропоную в описі к Шекспіру писати "Історія кохання веронських Івана та Марічки"

я згодна з тим, що хотілося більше взаємин закоханих, але тільки не за рахунок описів природи, вони неймовірні і напрочуд художні

я так подумала, що все ж таки описів любові достатньо на мій смак, не повинно бути більше саме
в книзі. а те, що критики написали в рецензії про "гуцульських Ромео і Джульєтту" і те
приклеїлося, так не винен у цьому Коцюбинський.
Бо він же не Хоссейні, щоби спочатку одного вбити, потім
оживити, потім ногу відрізати чи зуба вибити. Ото було би соплів у жіночої половини)).
А так читач може ще помріяти, уявити закоханих поміж смерек, біля Берегів Черемошу,
тощо.

Dianna, не пали хату

доречі
я знаєте про що подумала вчора, коли заснути не могла? вам не здалось, що Коцюбинський у Мирного сюжет вкрав? чоловік шалено закоханий; втратив кохану; одружився, щоби не діставали; а, коли ВОНА знову замайорила на горизонті, підтримав і тягнувся до неї правда, не загинув, але має ж бути якась відмінність
про всяк випадок, я про "вкрав" пожартувала. просто реальне співпадіння для мене

Тоже в школе не читала (у нас полгода не было учительницы по украинскому языку, думаю поэтому это произведение мы пропустили)
Какая короткая повесть, а так много слез от меня...
Когда начинала читать, было дежавю с "Бобро поржаловать", а ближе к концу- весь кусок, когда Ива пошел за нявкою (слово ну вообще не в тему ) Маричкою, я просто проплакала. Именно этот кусок показывает всю силу любви. Готовность идти за любимой(даже если это дух) без сомнений, без страха, без вопроса куда? Спасти ее ценой полной обессиленности (танцы у костра) и найти ее в Вечности! А то, как проходили похороны Ивана ощущалось как его свадьба с Маричкой. Пусть так и будет, у чистой любви - нет конца.
Сложная книга, построенная на заковыристых для нас словах и тайных образах. Время, когда язычество и христианство были еще тесно переплетены. Где песня и музыка - это разговор душ гораздо более важный и искренний, чем обычные слова.
Карпаты...я снова ощущала себя там, когда читала...
А слова непривычные к концу просто сгладились, образность подачи и внутренний посыл пересилили неудобство от прочтения!

От меня 5

-- 07 ноя 2016 00:05 --

Не одна я так ощутила

Такая, средненькая книга. Я рассчитывала, что будет на уровне "Повии", а тут недотянуло. Но лучше поделюсь тем, что понравилось в этой книге. Непосредственная детская любовь, мальчик дергает за косички, а девочка, как более взрослая особь сводить конфликт на нет. И пусть первым порывом обидеть девчонку была совсем не романтическая причина, то в будущем это выросло в достаточно крепкое чувство, что не помешало им закрепить в 13 лет
Еще красиво описан обряд "столування" на рождество. Хоть и христианский праздник, а языческое не искоренилось и в первую очередь подносили животным, своим кормильцам, культ первобытности присутствовал.
Жаль Маричку, че её потянуло на ту речку то? Я ожидала, что вся трагедия произведения будет в том, что её отдадут за не любого и дальше по сюжету. Не оправдал автор моих ожиданий Как то ни о чем было дальше, с женидьбой, изменой и тыканьем в куклу вуду.
За то путешествие по лесу с мавкой и "волохатым дедом" забыла как его называли читала как сказку. Вообще, трагедия меркнула на фоне всех этих щезников с его козами Я так смеялась
Всегда думала, что челядь - это прислуга, а оказалось - женщины

я так зрозуміла, що вона на неї не ходила, просто річка ДУЖЕ з берегів вийшла... може вона на город пійшла, а там річка

Чугайстр

до речі, я ТАК сміялася

Най лунає пiсня в небо,
Й в полонину ллється,
Про те що i сум, i радiсть -
Все в життi минеться.

Произведение поистине уникальное: если бы не знала точно, что Коцюбинский - украинский автор, то подумала бы что болгарин какой-то пишет.. Первую треть книги читала.. ээээ... навмання . Я бы на польском походу больше поняла бы . Начиналось всё красиво и лирично, но потом что-то стало клонить в сон.. И читала я с четким, знакомым еще со школьной скамьи, ощущением того что прочесть НАДО. Я сама себе напоминала дремлющую старушку в театре: начало вроде ничего, а потом в сон потянуло.. потом ТА-ДАААМ, музыка громкая - проснулась.. потом опять носом клевать начала)) В общем, начало было на увесистую такую троечку, с жирнющщим минусом. А потом как-то БАЦ, сюжет пошел не туда (я тоже думала что отдадут Маричку замуж за багатия), события пошли более интенсивные и, главное, ПОНЯТНЕЕ стало)) И так быстренько закончилось сие произведение (за что большое спасибо автору, он себя спас данной лаконичностью), что даже где-то было жаль что оборвалось все.. Хочу теперь фильм посмотреть, колоритность главных героев просто манит! (тут кто-то писал что мы лучше стали одеваться.. я с этим не согласна )
Ощущения в процессе чтения были фантастические: т.к. я не знала что сие произведение - фэнтези, то эти непонятные встречи с существами этими фантастическими я воспринимала сперва как богатое воображение мальчика, потом - как какие-то галлюцинации что-ли.. В общем, читать было странно, но захватывающе.
Любовь.. Она, конечно, была. Юношеская, первая любовь - она вообще может освещать всю жизнь человека. Или же сломать ее, как и случилось с Иваном. Очень даже реалистично описал автор его реакцию на гибель Марички: необязательно заканчивать резко жизнь самоубийством, для того чтобы стало ясно что он ее любил, нет. Можно жить просто на автомате, даже отраду какую-то находить, как находил Иван в своих овцах.. Но жизнь его уже сломала, всё уже.. Опоры нет, и при первой же буре рухнул его тополь, изъеденный изнутри.. И никто даже особо не грустил по человеку, так ото.. для вида повыла жена, потому что так принято.. Ну а дальнейшие песни-пляски я вообще не поняла, мне из-за этой ерунды такая фигня наснилась.. , не рада была что перед сном прочла сцену эту с похорон..
Общие ощущения от прочтения положительные. И хоть многое было непонятным, но впечатление от этого стало еще более насыщенным - как тот туман что стелиться по склонам гор, и в звенящей тишине слышна песня Марички: "Ізгадай мні, мій миленький, Два рази на днину. А я тебе ізгадаю Сім раз на годину", и я слышу эту грустную мелодию.
Хорошее, колоритное произведение. Оценка - уверенная 4. И обязательно фильм посмотрю.

Анютанн,хороший отзыв

Кира, спасибо, очень приятно (я прям уже в формат вписываюсь, надо немножко пошалить )

і я так вважала


гуцулки мали більше 30 способів зав'язати хустку
а щоб дозволити собі шовкові фабричні хустки треба було продати корову
якщо жінка мала більше однієї хустки, то вважай заможна
інший одяг шили та вишивали самі
ще досить дорогими були постоли - шкіряне взуття, хто грошей не мав ходив у дерев'яних
вишита сорочка - це витвір мистецтва не так, як ми зараз носимо у вигляді блузки, а із домотканого полотна і до коліна...мрія
а ось чоловічі кептарі і кресані виглядають смішно


фільм дуже колоритний, не уступає книзі

Доречі, я книгу читала двічі за короткий термін
Вперше поспішала дізнатись що там далі, вдруге насолоджувалась мовою, художністю
і зараз час від часу повертаюсь до окремих моментів

А мода на мужиках вообще частенько смешно выглядит