Отже, моя невеличка розповідь)
ОДП була на 6 грудня (це, до речі, мій день народження). Моя гінеколог чомусь була впевнена, що я до цього часу вже народжу. В принципі, я й сама була не проти, бо хотілось, щоб у мене і в дитинки не співпали дні народження. Тож я налаштувалась догуляти листопад і просила подумки дитинку, щоб вона якось впоралась до 6 грудня))... Ну, тобто, якщо захоче, звісно!)) Предвісників чекала-чекала... Зараз розумію, що все ж таки легкі відчуття внизу живота були час від часу. Але настільки легкі, що я не надавала їм значення. Ну й щодо "частих походів у туалет", то вони не те щоб стали "частими", а просто з’явились, тож і цьому я не дуже повірила (тут от дівчата писали, що прямо по декілька разів на день бігали...я теж цього чекала)))
Мій чоловік-програміст все прохав мене дочекатись, поки він завершить проект, і в ніч перед пологами він саме не спав, а програмував-програмував, аж тут... о 6 ранку я встала до туалету, повернулась у ліжко і відчула, що з мене потекло тепленьке... Ой, кажу, я мокра. ВІн на мене подивився, каже, так, мокра. Що, каже, почалося? Напевно, відповідаю...)
Поки ще декілька разів сходила в туалет, попросила чоловіка, щоб сходив у крамницю по воду і до банкомату по гроші... А це вже була 8 година... Перейми почались ще о 6-й. З перервами по 3-4 хвилини. Ще встигла прийняти душ, вимити й висушити голову, докласти в пакети що треба. Тож...в 5-й пологовий на швидкій ми приїхали десь о 10-й. Мене подивились, з’ясувалось, що відкриття вже 4 см. О, думаю, круто)... Перейми вже потужніші, але все такий самий інтервал.
Отже, я вже у залі, коли приходить мій коханий, і з цієї миті ми вдвох. Мені ще його, сонного шкода. Кажу, ти хоч не засни))...
Чесно кажучи, дівчата, я-то не сумнівалась, чи бути мені в пологовому з чоловіком. Просто думала, що соромитимусь деяких речей. Але насправді у процесі не до того було, щоб соромитись. На м’ячику стрибала, на біде сиділа, по залі ходила, він весь час то спинку розтирав, то цілував-пестив, то розважав чимось... Я навіть зараз і не згадаю все... Але його спокій мені передавався. Я сама від себе не чекала, що на переймах, як мантру, промовлятиму, що все добре, що все йде добре і буде теж добре... Коли вже поклали на трансформер і вперше сказали тужитись - на мене напала паніка. Їй-богу, кажу, боюсь. Лікар, акушерка, хтось там ще мені, як це боюсь, давай!... Декілька разів зривалась на рик (не на крик), але сказали, що не можна... Тужусь-тужусь, і не розумію, взагалі чи є ефект, бо відчуваю, що тужусь в голову, а не в живіт чи в попу... Коли лікар бере мою руку, тягне туди, де має бути голівка...і я відчуваю, що так, голівка вже майже з’явилась!...О, ну, значить, ефект є)...Я здивована))....Не знаю, як, але нарешті щось тепле і фіолетове кладуть мені на живіт і це щось починає у мене на животі плакати-кричати. Хлопчик! Тарасик! (а ми ж на УЗД просили, щоб нам не казали стать)... Так ось чиї ніжки копали маму в шлунок)))... Тарасика забрали обтерли, щось там ще зробили, і знову поклали на мене, вже у шапочці та шкарпеточках. Я дивлюсь на нього і усвідомлюю, що він так схожий на чоловіка! Ну, як це може бути, щоб таке маленьке дитинчатко, яке щойно народилось, і вже було на когось схоже))...
Не знаю, з яким виразом обличчя стояв за моєю головою чоловік весь цей час, але після того, як Тарасика на мене поклали, він поцілував мене в голову, сказав, що любить)... Коли мене ще підшили і вже залишили нас втрьох самих, ми подзвонили мамам, обрадували їх, що вони віднині бабусі.
Ще й у палаті я не до кінця усвідомлювала що сталось... Чоловік лишився з нами, нарешті мав змогу заснути після безсонної доби і стількох вражень. А я лежала з Тарасиком і милувалась ним.
Ніколи раніше не відчувала ніяких особливих почуттів до маленьких дітей, до немовлят, але тут своє дитятко!...І це зовсім інше... А ще так зворушив мене коханий, коли сказав, що Тарасик такий красивий!)) І з такою ніжністю брав його до рук...і маленький одразу на його руках заспокоювався, якщо плакав... Тепер ми справжня сім’я, сказав мені коханий. І ще каже, що я хороша мамочка))
Трохи сумбурно описала враження...
Вже вибачайте)
Пізно, спатки хочеться))

А виписали нас саме 6 грудня, на мій день народження)) Найліпший день народження поки що в моєму житті)))

Як гарно))) Поздоровляю! Ти молодець!

Coolbabka, очень трогательно Здоровья вам и Тарасику.

Такой трогательный рассказ

Супер! Поздравляю!! Ты-умничка!

И я об этом после родов думала...что и не видела его выражения лица

Ооо, в этом я тебя так понимаю (хотя, тут все тебя понимают), но я только после рождения дочки поняла, в чем смысл жизни!!!
Растите Тарасика здоровеньким и счастливым!!

Ще раз вітаю й з успішними пологами, й з Тарасиком-подаруночком, і з Днем нарождення! (до речі, 6 грудня і мій День нарождення теж )
Здоров'я маленькому, мамі й татусеві

Coolbabka,поздравляю с рождением Тарасика!!! очень трогательный и нежный рассказ у тебя вышел .Ты умничка, справилась с родами на отлично-за что и получила свой огромный подарочек-сына! растите здоровенькими!!
И с прошедшим Днем Рождения тебя! это действительно у тебя получился самый лучший праздник в жизни!

Coolbabka, какой трогательный рассказ Еще раз поздравляю вашу семью с рождением сынишки - Тарасика лучше подарочка на ДР чем у тебя просто невозможно представить

Coolbabka, поздравляю с сынулькой!!!
как я тебя понимаю , у меня такая же ситуация, сынульку родила 19 августа, а выписали нас 22 августа, на мой день рождения, это действительно, самый большой подарок

Coolbabka,какой трогательный рассказик и такой классный!!! Поздравляю с рождением сынульки!!!

Прекрасный рассказик!
Здоровья и счастья Тарасику и его родителям!!!

Замечательный рассказик. Здоровья вам с Тарасом.

Coolbabka, с рождением сыночка!!! Здоровья вам с малышом

Ох, дівчата!
дякую за відгуки і вітання))

Coolbabka, поздравляю-поздравляю и тебя и мужа твоего с рождением Сокровища
Такой нежный получился рассказик, супер!!!
Вкусного молочка и здоровья вашему Тарасику!!!