Ми поїхали у Вінницю, для мене зараз це покращений варіант Запоріжжя. Найбільше подобається - чисте повітря.
Не вистачає домашнього комфорту, друзів і Дніпра. Я жила раніше у Дніпрі, Львові, Києві, але тільки тут перший раз подумала, що хотіла б переїхати.

Mama Lena)), де живете? там чула, що дуже великий попит на оренду, а отже і ціни просто
це правда?

мені імпонує Вінниця, багато хорошо про неї чула, може хотіла б там навіть пожити.

Pussycat, знімаємо квартиру, зараз ціни впали порівняно з жовтнем. Можу поділитися групами оренди у телеграмі і Фейсбуці.
Спочатку жили у районі Тяжилів, хоча у Вінниці про нього не дуже відгукуються, але в цілому нормально. Вартість у жовтні 15 тисяч, зараз за 10 здають. Новобуд, 100 кв.м. ми шукали на 8 людей+кіт. Поряд дитячі майданчики, пруд з лебедями. Якщо потрібно в центр й не хочеться брати машину, тут чудовий громадський транспорт. Навіть у маршрутках можна сплатити карткою.
Зараз живемо на Вишеньці. Спальний район, ближче до центру. Квартира менше, але й нас вже шестеро. 3-кімнатна, дуже тепла,. 9 тисяч. Тут купа різних магазинчиків і торгівельних центрів.

Я не виїзжала за кордон під час війни, але мене і не манило туди ніколи на постійне місце проживання, тож не можу нічого сказати про за кордон, але останні 3 місяці я в Білій Церкві і не можу знайти собі місце. Просто лежу, навіть вставати не хочеться, частково депресивний стан, частково втома.
Справдився самий великий страх мого життя, зйомне житло. 15 років свого життя я витратила на те, щоб придбати свою квартиру, в мене прям галочка була, багато в чому довелось собі відмовляти, щоб досягнути мети. І от лише рік я прожила у власній квартирі, а зараз маю знімати житло і витрачати на це зайві 10 тис.грн. бо тут за 5тис такі холобуди, що в них неможливо знаходитись.
І от мені дуже хочеться повернутися до дому, приїжджала на Новий рік на тиждень, там все круто, але за тиждень, то вибухи, то мопеди, то ще щось і нервова система це просто вже не витримує.
І от життя таке дивне, що з одного боку тому і цікаво жити, бо не знаєш, що завтра, а з іншого боку, коли все твоє попереднє життя летить шкереберть то важко знов підійматися і щось починати. Особливо, коли ти козеріг і тобі потрібна опора під ногами.
В Запоріжжі мене бісить повітря і контингент, особливо люди, що чекають руській мир, тому теж розглядала б для себе Хмельницький, Вінницю, можливо і Білу Церкву, але зараз в такому ступорі, що не можу ні в зал піти, ні якось почати адаптовуватись, все викликає якийсь супротив.

ось і в мене самі такі почуття. Не через те, що поїхали, хоч і недалеко, а саме через те, що я не можу жити, як раніше, ніби мене посадили у в'язницю.
А на новому місці я навіть сумки не дуже розібрала, а вже більше 3 місяців пройшло - щоб швидше зібратися і повернутися додому
І теж все одно не могу піти нікуди, ну хоч дитину відвела тиждень тому на тренування і це прогрес, але абонемент не купувала,бо "а якщо завтра додому"

Мені після закордону дуже кайфово в будь-якому місті, але щоб в Україні.
У Києві дуже комфортно, не помічаю майже різниці з ЗП. Все одно весь час робота-дім Але я за станом здоров'я не дуже гуляю і буваю десь поза квартирою та роботою
Ну і вдома тільки батько залишився Всі роз'їхалися, хто де

У мене чоловік залишився в Україні, тому яке там могло бути життя за кордоном? Чи я бачила той комфорт? Звичайно ні. Це був тимчасовий прихисток, який під кінець вже так підостогид, що хотілося просто вити. Можливо, ті, в кого немає чоловіків чи стосунки були так собі і виїхали і радіють, але це не про мене. Вже 2 місяці, як я повернулась в Україну. Чи шкодую, що відмовилась від Німеччини? Звичайно, що ні! Тут мені набагато комфортніше. Але чесно, дратують ті співвітчизники, хто каже, та що там в тій країні (Україні) робити, та там на найближчі роки повна ж... і бла бла... Якщо вони так себе заспокоюють, то хай ці виправдовування засунуть собі в ж... Так бісить, не можу просто!
З приводу Запоріжжя, то перед війною ми планували переїхати, можна сказати вже були на низькому старті і все для цього робили, в принципі ми постійно кудись переїжджали, тому мені не важко жити в іншому місті, головне, що в Україні)

Dijona, треба ходити, виводити себе із цього стану моторикою. Якщо є з ким залишити дитину, то лишати, або може садок, викроювати час без роботи і ось цією ходою запускати процесс думок не про жахіття і про війну (які накривають по колу, коли ти сидиш, закритий у квартирі), а про життя, яке не повинно спинятися, помічати, що навколишній світ змінюється, споглядати, рефлексувати і таким чином перемикати себе.

inn4ik, та ну, Запорожье - депрессивная деревня в сравнении с Киевом Это касается абсолютно всех сфер жизни.

Я вчора трохи засмутилася, думаю пересушила футболки в сушарці і вони трохи сіли. А в вечері коли їла бутерброд хліб+масло+джем+сир...подумалось мені, а точно справа в сушарці? ваги сказали ні справа в бутербродах , даремно я на сушарку кивала. я взагалі не зрозуміла як воно так трапилося, непомітно

anuki о дааа... у меня тоже вес растет и уменьшается скачками. Жрешь жрешь.. и все время один вес, а потом утром.. бац и +3 кг .

Бііісить страшенно, воно ж ще так несподівано

anuki,не знаю как у тебя, а у меня очень "правильный" организм - бесконтрольно жрешь - толстеешь, контролируемо не жрешь - худеешь.
Как заставить себя не жрать?? Загадка? Эти конфеты прям сами лезут ко мне в рот

zuzunka, мне помогает только не покупать конфеты В холодильнике лежит шоколадка 99%. Больше недели ее колупаю, оч экономно выходит

Santanella,не это конечно помогает. Но КАК пройти мимо этого конфетного магазина Рошен???? Там даже бегемоты на витрине есть!!! Как напоминание о том что не надо жрать конфеты!!
Я шоколад не люблю. Я зефир и мармелад люблю. Пироженки всякие.