А нормальный построить можно

от детского туалета есть комната с обычным унитазом для учителей

РІК ОСОБЛИВОЇ ДИТИНИ

У вересні 2016-го року в Запоріжжі стартував рік дитини з особливими потребами.

В області проводиться експеримент з впровадження інклюзивної освіти. Регіон, який займає третє місце в Україні за кількістю дітей з особливими потребами – більше 35 тисяч малюків мають психологічно-фізичні вади, першим в країні здійснить масовий набір таких учнів до звичайних шкіл.

До цього року лише півтори тисячі дітей мали змогу навчатися індивідуально і тільки 28 особливих учнів відвідували школи, нарівні з іншими дітьми.

У 2016-му в Запорізькій області у 47 загальноосвітніх навчальних закладах буде відкрито 78 інклюзивних класів для 154 дітей шкільного віку з особливими освітніми потребами та 20 дошкільних груп з інклюзивною формою навчання.

Загалом в Україні вже до 2020 року всі українські діти, які навчаються в спеціальних школах (школах-інтернатах) для дітей із затримкою психічного розвитку, поступово перейдуть на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів.

– Дитина з особливими потребами має право навчатися в будь-якій школі, – каже начальник департаменту освіти та науки Запорізької області Тетяна Озерова. – Інша справа, що не всі загальноосвітні школи на сьогодні мають змогу прийняти таких дітей.


У вересні 2016-го року в Запоріжжі стартував рік дитини з особливими потребами
Для цього необхідно технічно підготувати клас, знайти асистента для вчителя, та й самому викладачу необхідно підготуватися та навчитися працювати з такими дітьми.

За словами Озерової, процес введення даної освіти надзвичайно важкий. Ні діти, ні батьки, ні вчителі ще не готові до такого переходу.

Вона розповідає, що у деяких інтернатних закладах вже припинили набір дітей на наступні роки (з 1 вересня 2017 року припиниться набір учнів до підготовчих та перших класів спеціальних шкіл по всій Україні).

– Багатьох батьків це обурило, оскільки вони прагнуть аби діти знаходилися в навчальному закладі цілодобово, п’ять днів на тиждень, отримували там не лише знання, а й необхідну медичну допомогу та повноцінне харчування, – пояснює чиновниця.

Наразі експеримент ставить на меті виявити з якими категоріями дітей будуть працювати конкретні школи, щоб створити підходящі умови для інклюзивного навчання.

Скажімо, можна підготувати клас для дітей з вадами опорно-рухової системи, а до тієї школи не прийде жодної дитини з подібними проблемами, але будуть діти з вадами розвитку, слуху чи зору. А може взагалі не прийде жодна дитина.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ БЕЗ ДРУЖБИ

Запорізька загальноосвітня школа №3 стала однією з перших, де була впроваджена системі інклюзивної освіти. Тут у класах зі звичайними дітьми, навчаються діти в інвалідних візках, з аутизмом, ДЦП та іншими розладами.

Тут дітей у візках є спеціальні пандуси та поручні у туалетах.

– Плануємо ще зробити їх і в коридорах, як того потребують правила. Але поки що на це немає коштів, – каже директор школи Ольга Магльована.

За її словами, вчителі школи пройшли безліч курсів і знають, як їм поводитись з особливими дітьми. Але час від часу їм необхідна допомога батьків, для цього деякі мами перебувають на уроках.

– Вони допомагають їм, скажімо, справитись зі стресовою ситуацією або пройти до туалету, – пояснює Ольга Павлівна.


Час від часу вчителям необхідна допомога батьків, для цього деякі мами перебувають на уроках
Багато чого для дітей з особливими потребами робиться за рахунок коштів батьків. Наприклад, в школі був відведений спеціальний клас для занять з лікувальної фізкультури. Всі необхідні обладнання та тренажери були закуплені з пожертв батьків.

На питання, чи дружать звичайні діти зі своїми однокласниками, які мають, наприклад, розрад мовлення чи проблеми з опорно-руховою системою, директор відповідає тривалим мовчанням.

– В нас немає випадків знущання над такими дітьми, – пояснює Ольга Магльована. – Батьки і діти ставляться до них з великим розумінням та толерантністю. Але дружби як такої між дітьми поки що нема.

Діти з особливими потребами не можуть на перервах носитись коридорами чи грати в футбол, тому вони зазвичай складають пазли, малюють або відпочивають на спеціальних

МРІЇ ПРО РІВНІСТЬ

Діанці – 12 років. Дівчинка народилась зі спастичним парапарезом нижніх кінцівок. Це неврологічний синдром, який ослаблює м’язи ніг, тому дитині складно самостійно пересуватись. Все своє життя Діанка мріє танцювати.

– Якщо ми присутні на якомусь заході де є танці, – розповідає мама дівчинки Анжеліка Віхляєва, – то Діана плаче і просить, щоб я її звідти забрала. Дочці боляче дивитись на те, що для неї лише нездійсненні мрії.

З першого класу Діанка навчалась у звичайному класі разом з іншими дітьми. Але через рік навчання мати вирішила, що інклюзивна освіта не для її дитини.

– Я зрозуміла, що така практика не дала моїй дитині нічого, окрім стресу, – пояснює свою позицію Анжеліка. – Вчителі не знали, як поводитись з дитиною, яка потребує особливого підходу, однолітки її передражнювали, знущались. Дочка дуже страждала.

Незважаючи на те, що цього року в Запорізькій області пропагують інклюзивну освіту, а чиновники заговорили про закриття інтернатних закладів, мама Діанки вирішила перевести її до навчання до спецзакладу.

– Перебуваючи серед таких дітей як вона сама, дочка стала більш спокійнішою, її не мучать комплекси, вона дуже добре здала вступні іспити. Адже, не зважаючи на те, що вона в інвалідному візку, інтелектуально вона розвинена.


Мама Діанки вирішила перевести її до навчання до спецзакладу
Анжеліка вважає, що створювати інклюзивні класи, де з тридцяти учнів двоє-троє будуть з якимись розумово-фізичними проблемами – дуже жорстоко.

Жінка переконана, що наше суспільство поки не готове до подібного експерименту.

– Коли я почитала, що люди пишуть про інклюзивну освіту на форумах, коли мені в обличчя інші батьки заявляють, що їхня дитина ні за яких умов не буде сидіти поруч з Діаною – мені не хочеться, щоб моя дочка навчалась в подібному класі.

При цьому вона зазначає, що якщо дорослі не надто толерантні та етичні, то підлітки взагалі жорстокі: нещодавно мама і донька прогулювались по парку і якийсь хлопчик почав показувати на них пальцем і кричати на весь парк, чому це така доросла дівчинка у візку.

– Мати не тільки не пояснила цій дитині нічого, а навпаки, відсмикнула його від нас якнайдалі, ніби від якоїсь прокази і голосно та презирливо наказала не підходити до нас. Дочка моя проплакала всю дорогу додому.

На запорізьких форумах та в приватних розмовах багато батьків і справді висловлюються про інклюзивну освіту досить категорично та несхвально.

Навіть деякі вчителі не під запис зізнаються, що не тільки не мають уявлення, як їм працювати з особливими дітьми, а й не бажають цього.

отримували там не лише знання, а й необхідну медичну допомогу та повноцінне харчування

через рік навчання мати вирішила, що інклюзивна освіта не для її дитини.

а чиновники заговорили про закриття інтернатних закладів

Але треба бути чесними. Є діти з проблемами опоно-рухової системи зі збереженим інтелектом. І якщо створити всі умови, вони зможуть навчатися з іншими дітьми за однією програмою, не уступаючи їм в інтелектуальному розвитку.
Але не всі діти з психоневрологічними розладами зможуть навчатися в звичайних класах, на рівні зі здоровими дітьми. Більше того, вони будуть тягнути за собою вниз інших дітей.
На думку мами Максима, в Україні варто запровадити частково-змішане інклюзивне навчання: "Це ідеальний варіант, який не нашкодить ні тим, ні іншим дітям".

прагнуть аби діти знаходилися в навчальному закладі цілодобово,

МРІЇ ПРО РІВНІСТЬ

Если уж и внедрять,то особые дети должны идти обычной массой ,если это не физическая особенность ,и не видна невооруженным глазом,то больше шансов сойти за обычного и раствориться в коллективе.

Так может учителей нужно менять и детей своих воспитывать.

это все понятно,но детям с такими родителями жизнь счастливой казаться не будет.Если родители требуют круглосуточного обслуживания их ребенка,значит сами они не могут,не хотят или не умеют ухаживать.