Leonka, поживем-увидим. Может, лет так через 5 я буду писать "Помогите, спасите, где мое личное пространство?!"

Sunbeam, я не резко, я просто так разговариваю, ничего личного

ну а как еще ее воспринимать? если от работы например я вижу результат виде зарплаты.
каждый день одно и то же. жизнь уходит на уборку. лично меня это очень раздражает
но конечно, дети то выращиваются) благодаря этому)
но чтоб я прям радовалась и пребывала в состоянии перманентного счастья, постоянно убирая - нет

-- 18 янв 2018 16:15 --


вот я бы не утверждала, не попробовав))

-- 18 янв 2018 16:16 --


аналогично

shinshil, не смейтесь, но мне это нравится Если сравнить с нелюбимой работой, так я лучше дома полезными делами займусь.
Да понятно, что пока я на работе, мне кажется, что лучше бы я дома в декрете посидела, а как только туда попадаешь, скучаешь по работе - нам, человекам, не угодишь


Так я вот и говорю, что как попробую, так и отпишусь

Пора создавать тему на форуме "Интроверт, как жить среди родных экстравертов"

Если найдёте время на посещение форума и будете по клавишам попадать Шутка, если что.

Муж о двойне мечтает, но это уже оффтоп

що значить сприймати? вона і є такою - тягар з нульовим КПД, бо ти тільки прибрав - прийшла дитина з садочка і все...
я люблю дитину свою, та і себе я люблю досить сильно, щоб дратуватися через те, що я постійно щось комусь винна, що я не може розпланувати день, як хочу, бо , навіть, як розпланує, то дитина внесе свої коректив або просто зруйнує той план на фіг.
мама собі не належить + наше суспільство, чомусь, сприймає маму виключно як додаток до дитини і негативно реагує, як ти доводиш, що мама - особистість і має права на свій простір і як їй формувати той особистий простір - то її рішення.

мене оце формулювання - як так можна? це ж дитина! ось ІНШІ тільки про це мріють і не можуть - обурює своєю недолугістю
так я не винна, що вони не можуть - чого мене цим намагатися соромити? чому я не маю право мати свою думку, почуття та емоції, що відрізняються від суспільно одобрених, бо хтось не може народити дитину? в мене свої проблеми, в них - свої.

Вы знаете, я уже и пожалела, что написала свое мнение, очень уж категорично его восприняли.
Я никого не обвиняю в том, что у кого-то не получается родить ребенка. Просто лично для меня это естественно, что мама как бы отрекается от себя и от своих желаний на какой-то период, но когда ребенок подрастет, она сможет себе уделять больше внимания. Не надо только, пожалуйста, мне сейчас говорить, что я не права и что ничего не понимаю в материнстве, потому что я не мама. Я очень надеюсь, что у меня будут детки и очень надеюсь, что я к материнству буду относиться по-другому. Это огромный труд быть мамой, никто не спорит!
И, дабы не оффтопить, а продолжить тему "Успокаиваем нервишки" предлагаю всем остаться при своем мнении и вообще забыть о тех двух фразах, которые вызвали такое негодование. Хорошего всем настроения

ой не знаю, может кому то и естественно отречься от своих желаний. а меня это вгоняет в стресс и депрессию

оце та дурна норма, що так буйно розрослася у нашому суспільстві і давить на маму за усіх сторін
мама повинна відріктися від своїх бажань, своїх, навіть, емоцій, бо її постійно соромлять, як вона чогось хоче тільки для себе - вона ж мати і має якийся період жити виключно заради дитини (часові рамки цього періоду не уточнюються і постійно переносяться)


а мене злить, що мені чомусь навязують, що я маю відмовлятися і це нормально і я не маю права злитися, а повинна мовчати, бо це ж так нормально забити на себе - я ж мати
тобто окрім бажань, мені ще і емоції забороняють, бо вони в очах суспільства ненормальні
і мама, крім того, що бореться, як може, зі своїми внутрішніми проблема, щк має виправдовуватися та відстоювати своє право мати бажання та емоції
в нас же суспільство побудовано за принципом "ми знаємо як краще", "всі терплять і ти терпи і не обурюйся, бо багато терпить мовчки", "хочеш простір для себе = погана мати, бо хороша матір відрікається від себе"

не можете изменить ситуацию? - поменяйте отношение к ней
теперь я именно так стараюсь относится к уборке, готовке и другим дом.обязанностям, конечно не всегда выходит, но зачастую - да. А еще мне очень помогает планирование и вечные списки да, может кто-то скажет, что это скучно, но это работает

Поменять отношение к ситуации очень похоже на самообман. Я ненавижу что-то, но вру себе, что это необходимо/полезно/мне нравится и я молодец. Это работает, но со срывами и ещё большими нервами, только разово. Все равно, если делаешь то, к чему душа не лежит, то этот негатив прорвется в бурю. У меня другое отношение к уборке. Я ее делаю для себя любимой, потому что мне это надо, я так хочу. С готовкой сложнее. Мне и на воде норм, а другим надо готовить, тут да, бесит.
Насчет общества и материнства. Я не вникаю в то, что думает общество о материнстве и делаю как мне надо во всем, без ущерба для семьи и ребенка. А кто что по этому поводу думает, какая мне нах... разница. А вам какая разница, что думает некое абстрактное общество?. Нервишки очень шалят, когда делаешь то, что не хочешь делать. Каждый раз себя предаешь и обманываешь
Со многим согласна, что пишет Братулька. Никаких планов, отсутствие личного пространства. Ты как бы есть, но тебя как бы нет. Очень мне прислугу напоминает

якби це були якісь зовсім-зовсім ліві люди - то я б дуже чітко відправила їх у далеку подорож з їхніми думами - після цього рідко хто взагалі мені потім якесь "мнениє" своє озвучує
а так - це близькі люди, тому треба знову собі на горло наступати і знову в першу чергу через малого, бо мені взагалі мало хто з людей потрібен - в тому числі це стосується і багатьох родичів

я от не знаю як поміняти своє бачення ситуації - це лицемірство перед собою
я не хочу це роботи, вся моя сутність проти цього, але я так зараз запакує це красиво і зроблю вигляд, що все нормально
ну мене ще на менше вистачить, як я просто буду робити, бо треба - діло-"жаба", яке треба зробити, і робиш (спілкування з окремими багатьма людьми у мене теж відноситься до цієї категорії)

-- 18 янв 2018 23:23 --


додаток безплатний до дитини
в нас же вагітна - то інкубатор і всі цікавляться як ти, а потім "ну це шкідливо для дитини"
ну а потім вже взагалі ніхто не цікавиться як мама, бо є ДИТИНА
і це дуже дивно, бо сказати,що в нас суспільство дружне та доброзичливе до дітей я взагалі не можу - це не так. дитина - це недолюдина, яка прав не має

Тут уже упоминали Лабковского, в связи с упоминанием о не хочу и через не хочу вспомнилось его 6 правил (для здоровой психики)

1. Делать только то, что хочется

2. Не делать того, чего делать не хочется

3. Сразу говорить о том, что не нравится

4. Не отвечать, когда не спрашивают

5. Отвечать только на вопрос

6. Выясняя отношения, говорить только о себе

Сознание можно обмануть, подсознание - нет)
Я думаю, лучший способ не делать неприятное - это переложить это неприятное на другого, а не уговаривать себя "мол, ну ладно, чо уж там, все моют пол и я помою"

bratulka, ох, какая это правда, нашему обществу очень дети мешают. И по-настоящему хорошо к ним мало кто относится.
Ехала с ребенком 2+лет в поезде и никто не уступил нам нижнюю полку, в кабинете детского окулиста мне врач вообще сказала уберите ребенка от моих цветов, а о комментах типа, мама куда вы смотрите, я вообще молчу. Ваши дети - ваши проблемы, то есть наши

MissKitty,а от мама - ще нижча категорія за дитину бо то вона ту дитину народила, яка тепер всім заважає
спочатку жінка "має народити", бо..... (тут я навіть не буде говорити - я таке до своєї вагітності послухала, що і смішно і страшно)
потім жінка-інкубатор (тут тільки про Польшу та заборону абортів досить згадати)
ну а потім - МАТИ,яка зобовязана жити інтересами дитини (бо так роблять всі НОРМАЛЬНІ справжні жінки та матері)

а ще жінка повинна няньчити ще одну дитину, яку народила їй свекруха, бо про чоловіка теж не можна забувати - він образитися може, а так не можна - в нього теж стрес від дитини і він теж чогось хоче

дім ніхто не відміняв звичайно
і роботу теж - а там ще бльше тих, хто від тебе чогось вимагає

де, як і коли жінка має втиснути себе ніхто не уточнює

і як вишенька на тортику - так було спокон віку, не ти перша, не "возникай"
от як тут зберігати спокій?