Для меня эта книга оказалась особенной, была поражена, какие нестандарные вопросы в ней подымаются, за всеми этими зомби приключениями. очень достойное произведение, по-своему необычное и свежее. иногда просто откладывала книгу, закрывала, чтобы подумать над некоторыми моментами. история об обществе, куда оно движется, чем живут современные люди, как.
за этими зобми четко просматривалось сегодняшнее общество. ну а история любви, такая трогательная, в чем-то пародийная, в чем-то ироничная, на грани стеба и сарказма и слога автора, поначалу странный, потом уже вполне подходящий действу. Все это мычание, попытки донести свою мысль зомби Р. было довольно милыми. как он пытался с помощью песен говорить. яркий пример, что если есть желание, стремление, можно найти взаимопонимание. В общем, книга понравилась своей неординарностью оценка 5. наконец-то выбрали классную книгу

Ну, начнем с того что тему зомбаков я вообще не понимаю, фильмы про них не смотрю, и тем более книги не читаю.. не читала. Поэтому было удивительно как поначалу еще более-менее легко читалась эта книга. Но это только поначалу, потом я застряла, долго не могла вернуться к чтению. Заставила себя (увидев что уже все всё дочитали почти..). Читаю, и одна мысль только крутится в моей голове -КАКОГО ЛЕШЕГО Я ЧИТАЮ ЭТОТ ПОДРОСТКОВЫЙ УТОПИЧЕСКИЙ БРЕД?.. Книга слеплена из обрывков фраз, вот честно, записки сумасшедшего... Абсолютно всё алогично, начиная от восстановления мертвых тканей тела, заканчивая смыслом содержания, которого нет. Какой вирус?.. какой антидот?.. ничерта не понятно что откуда и куда. Секс зомби, тарахтение непонятных Костей, то как они прыгали со стадиона, какие-то разговоры с мозгом съеденного Р чуваком... Это как листать меню, отдельные фразы, отдельные предложения. После употребления всего ты можешь сказать "Я покушала", так и здесь: "Я прочитала книгу". Только вот вариант с едой вызывает удовольствие, а тут я пробовала какие-то недожаренные бараньи мозги, вроде и экзотика, только вот не нямка, и не вернусь я к этому блюду ни за что.
Я поставлю 2 только за то что сравнительно легко читалась книга. Легкое чтиво для 14-летних подростков.

в твоєму відгуку стільки перлин

А чого мізки баранячі, а не людські?

Nochenyka, спасибо
Я не совсем все не поняла, просто пыталась донести то что произведение сие соткано из обрывков фраз. Мне ну ооочень не хватало логического объяснения хотя бы чего-то.

Анютанн,

GummyBear,
автор наверное думал, что по ходу повествования придумает, но так и не придумал, а потому:

потім забув за це

а потім коректор перекинув 10 сторінок і не побачив цього

Анютанн,ну это же фантастика! зачем углубляться в объяснения.

Mashali, блін, точно, а ми голову ламаємо

а кстати, если поразмыслить хорошенько, то так и есть. и все известные книги с разными сюжетами говорят об этом же. иначе бы люди просто не могли жить вместе, заботиться друг о друге, прощать друг другу недостатки. на этом все и основано.
в этой книге это, конечно, суперутрировано, но смысл понятен.

Мабуть я дуже сильно налаштувалась на підліткові тексти, книга про зомбі мені сподобалась чи не найбільше з усіх)
Зараз, пригадуючи емоції і події книги, я бачу її як цілісну картинку і як фільм. Таке буває далеко не з кожною книжкою у мене.
По-перше, цікавий сам факт, що зомбі може думати і щось відчувати. Мене вразила історія їх побуту, жарти, бажання жити під одним дахом, займатися сексом, мати дружин і особливо дітей. А школа для діток! Ну таке собі цікаве стадо, де є вожді і звичайні "люди". Так, їм тепер доводиться харчуватися іншими людьми, щоб "вижити". А чи ми не виправдовуємо себе і свої потреби, коли їмо рослини і м'ясо? Закон виживання, нічого особливого)
По-друге. Я хочу сказати, що їхній світ мені здався живішим і цікавішим, ніж світ справжніх живих людей, які зачинились від загрози і продовжили моральне падіння. Чомусь у мене була дуже чітка аналогія, що кожен у своєму світі зомбі. Ніхто ні за межами стадіону, ні зовні не живе справжнім життям. Окрім головного героя. Який навіть після смерті продовжував вивчати себе, щось робити і думати. Так, це часткого історія про білих ворон, які відрізняються, здаються дивними, але зрештою змінюють світ на краще. Ну глобально)
А ще мені дуже сподобалось, як мозок дає переживання емоцій свого власника під час поїдання. Тут теж чітка асоціація з нами сучасними - багато сучасних людей дивляться на інше життя в телеку, в соцмереажх і як вампірчики харчуються згасаючими емоціями власників більш кльових аккантів, більш цікавого життя, замість того, щоб зретою почати щось змінювати у своєму власному житті.
В цій історії для мене є все - і дружба, і зрада, і трагедії, і проблеми виховання. Вона більш ширша і об'ємніша, ніж здається на перший погляд. Вона змушує задуматися куди ми йдемо і на що перетворюємся. Принаймні мене змусила.
А ще після прочитання книги мала цікавий діалог зі своєю чарівною сусідкою, що більшу частину життя пропрацювала з дітьми. Їй 82 і дивлячись на свого півторарічного правнука вона цілком серйозно промовила, що раніше народжувались англеи, а зараз майже з колиски роботи. Мене вразило це порівняння. Я ще вся була в книзі і десь воно відклалось. Зомбі, роботи, неживі і без справжніх емоцій і бажань.
Можна як і кожне покоління подумати куди ми котимось і на що перетворюємо світ. Але якщо наші предки раніше вбачали в прогресі просто здивування і страх невідомого, то зараз мені особисто страшніше на що перетворюються люди в сучасному світі. Кожен з нас дивився масу фільмів про апокаліпсис чи нашестя зомбі. І останнім часом, я все частіше думаю, що в разі глобальної загрози у нашому світі не буде нічого кльового, бо ми просто не здатні до спільного подолання проблем. Бо знайдеться той, хто захоче мати вигоду, хто буде тягти ковдру на себе і так далі, і далі. Все це ми бачимо навіть на прикладні нашої війни.
Але) Автор дає надію. Досить банальну і вічну - любов рятує світ. Для мене це не просто банальщина, як може здатися на перший погляд. Бо любов таки рятує. Любов до себе, до своїх близьких, до оточуючих, до тварин. Не ота в яку зараз часто бавляться виставляючі на показ, а щира і справжня.
Моя оцінка - 5. Мені сподобалось. Хоча я це вже говорила здається)

Кира,рада, что книга понравилась кому-то, кроме меня
она действительно заставляет задуматься и по-новому взглянуть на самих себя.

-- 14 июн 2018 10:03 --


вот точно, я тоже об подумала после прочтения. соцсети, книги, тв - как подглядывание за чужими жизнями. попытка что-то восполнить в себе.

-- 14 июн 2018 10:04 --

вообще много таких моментов в книге, где становится настолько очевидно сегодняшне общество, мы что просто нет слов)

Anutka,
Недоліки у книги є також, але на них не хочеться зупинятися. Це не означає, що я їх не помітила, просто цілісна картинка склалась навіть з ними.

Первые 20% книги читала и вообще не понимала про что я читаю. Тема зомби ,апокалипсисы и т.д очень далекиот меня. Наверно,я несовременный, приземленный человек,но ранее такое я не читала.
НО! В общем рада,что благодаря КК,мой кругозор был расширен, надо же менять стереотипы
Дальше книгу решила читать как любовный роман,не углубляясь в детали кто кого съел,что почувствовал,для чего это нужно и т.д. И пошло легче. Местами даже увлекало.
В начале,я вообще решила,Что Пэрри это ГГ когда был человеком, и встретил свою любовь ну и т .д. Потом стало доходить..
В общем, не знаю что писать.
Ставлю оценку 3, т.к. я это всеж сделала и прочитала.(+ мне в карму), и еще накинула балл,что слог легкий (если не брать во внимание мэканье ГГ и ему подобных)
оказывается,я уже 2 поставила ранее.ну то и пусть будет