Тема для девочек, которые не уехали с 24 февраля или уже вернулись...
Я остаюсь здесь т.к. считаю еще не время
Надеюсь и не уеду..
А вы?

LIra, чомусь всюди (питання не конкретно до вас, просто ваш пост надихнув на думку) завжди дорікають тим, хто виїхав, що вони не волонтерять. А чи багато з тих, хто залишились, допомагають армії чи переселенцям? Окрім тих, в кого члени родини на фронті, звісно

Серед особисто моїх знайомих це роблять одиниці. І це переважно ті, в кого таки є хтось на фронті

PS. Питання риторичне, не для дого, щоб мірятися, у кого пальто біліше

та я з самого лютого в собі толерантність вирощую і плекаю, і наче намагаюся не оцінювати, і тільки вдається наче - а відкриєш інсту, а там аквапарки, музєї, модельні фото щасливих туристів - і я знову не знаю, як я маю на це реагувати.

Алёшкина, а як ви реагуєте на фото з прогулянок (з тим самим гарним позуванням), кафе, аквапарків, турпоїздок до Карпат (з екскурсіями та розвагами), коли це все в межах рідного міста/країни? У чому відмінність? Мені в соцмережах трапляється повно такого контенту з неокупованих територій

Добре, що ви про це пишите, бо я також відчуваю не дуже приємні відчуття і вже почала психоаналіз. І перше, що сказав би психолог:"заздрість". Але ні, то більше огида і відраза((

Але я не засуджую. В кожного свій шлях.

Ми сьогодні також "молодці", вирішили сходити на річку під домом. Вийшли, а машини заблоковані катофалкою і в сусідньому під'їзді похорони нашого військового, постояла, поридала. Звісно ми нікуди не поїхали. І ось так і відбувається, хтось живе, а хтось воює. Мені дуже соромно за себе.

Алёшкина, якщо чесно, мене теж це дратує, всі ці фото з-за кордону, я принципово не виставила жодного фото, зато як повернулась в Україну, так вже відірвалася по повній, але всі фото були зроблені вже в Україні))
З приводу волонтерити, ну дівчата, не всім це дано. Ось, наприклад, ми в Німеччині жили в такому глухому селі, в якому жодного магазину немає, ми без машины, за продуктами проблема поїхати, найближче більш менш велике місто за 3 год трьома пересадками. Тому, я не знаю, як волонтерити, якщо просили, допомагала просто з документами нашим біженцям, кого просто випадково зустрічала в різних установах, а так просто переводила гроші на зсу. Ось чесно, взагалі не знаю, як це робити, з чого починати.
До речі, ми чоловікові ось тільки знову обновили взуття, деякий одяг, тому що половину розтіряв там на фронті, половина вже протерлося, ну буду вважати, що я допомагаю своєму воїну хоча б)))

Можливо вам не так пощастило, як мені, але серед моїх знайомих переважна більшість допомаають, збирають, шиють, плетуть, возять, донатять - домогають всі - хто чим може. Навіть з США, Іспанії, Польші, Німеччини - це залежить від людей, а не від їх ситуації - чи пішов хтось на фронт з їх сім'ї чи ні.

Але я погождуюсь, багато хто робить вигляд, що життя таке ж як і було, і якось воно там саме вирішиться.

Я не принимаю эти оправдания, типа жизнь продолжается.
Продолжается, кто ж против. Мы не виноваты, что живы. Живём полной жизнью, не знаем , что будет завтра.
Но ёпт, ребята семьи свои не видят по пол года, переселенцы остались без крова и без средств к существованию, неужели не держится в одном месте не выставлять фото , где здоровые лбы в спортзале и бассейне, видео с празднования до в ресторане?
И самое циничное, эти фото всегда сопровождает текст "тоскую, не могу сказать как, не ем не пью, депрессия......"

Cattleia
Ну по-перше, я такі фото не виставляю. Зробила випадково гарну аватарку, знаю, що приверне увагу, але не можу поставити. Вирішила, що після перемоги.
А по-друге, люди, які відпочивають у межах країни, принаймні представляють цю державу тут і зараз. Якщо всі поїдуть, за кого ЗСУ воювати будуть? А люди поїхали і, як я бачу, вже наступний рік свій поза країною спланували.
А фото з соц мереж зазвичай від одних і тих же людей коливаються від "боже, як я сумую", до "як тут чудово, ахаха". Я і не знаю, чи то їх жаліти і кликати назад, ну якщо туга величезна. Чи порадіти як вони гарно влаштувалися.

-- Пользователь добавил некоторое время спустя --


я втомилася бути чемною дівчинкою ото і написала як думаю.
я теж копирсалася у собі. ні, не заздрість. чого б то заздрити. я б могла поїхати з дочкою. з початку війни моя покупец з Канади кличе до себе, адреса, телефон, приїзди. тепер он американка пропоную допомогу, якщо буду їхати. подякувала, відмовилася.
я сильно намагаюся не судити, чесно.
я так, є у мене дівчата і жінки, які поїхали, не на мат допомогу там живуть, працюють тяжко, у кожного своя історія "чому". але таких меншість.

-- Пользователь добавил некоторое время спустя --


ось! саме контраст! це одні й ті самі люди, найчастіше. може вони так самі себе виправдовують, не знаю.

Девочки я вот вообще не понимаю ваших выпадов в сторону уехавших. Вам что станет лучше если им будет хуже?Ну приняли люди такое решение,причем сложное,ну выкладывают фото,у вас жизнь от их фоток меняется?

жити поза соціальними мережами люди вже просто не вміють, чи що.
я теж гуляю містом, з дитиною на площадці, з друзями у дворі чи у парку. роблю фото, не без того (але не викладаю). щось купую. живу тут і зараз, радію тому, що уже майже півроку пекла, а ми, дякувати Богові і ЗСУ, вдома і все гаразд.

-- Пользователь добавил некоторое время спустя --

oksuta
Є речі, які неетичні під час війни. І звичайно може комусь "какая разница", але не всім байдуже. Називайте це загостренним відчуттям справедливості, якщо вам треба це якось класифікувати.

Алёшкина, я не розумію, звідки ці подвійні стандарти Чому ті, хто у своїй рідній домівці, мають право продовжувати жити повним життям (зі спортзалами, прогулянками гарними місцями, кафе і т. п.), а ті, хто поїхав, мають право лише сидіти в куточку, волонтерити та не відсвічувати

Я також не розумію, чому прийнятно вважати, що хтось має право вирішувати за інших людей, як ім жити. У кожного буде свій суд і свої гріхі

Алёшкина,для меня неэтичные вещи во время войны это бизнес на гуманитарке, манипуляции со сборами денег на нужды ВСУ и прочие махинации на горе людей
А девченки,которые выехали с детками оставив дома все самое родное и дорогое,которые находят хоть какие то маленькие радости на чужбине вызывают только чувство острой жалости.

та ніхто не каже не радіти і не жити. але не випинати це всюди на очі тим, кому в рази гірше (я не про себе).
це з розряду "якщо треба це пояснювати, то пояснювати не треба".

oksuta Да, именно!!!
Я мужа видела пару раз по пару дней с февраля.
И он там за всех. И я не хочу, что бы ему на глаза попался мужичина в бассейне, уставший от войны, бо его привычный образ жизни нарушен.
Война вроде у всех или нет?
Или лопнет если не выпендрится?

blago7b, имхо, разумные этические ограничения должны касаться всех украинцев, а не только выехавших