Якщо оцінювати в цілому, то непогано. Так, після фільмів КВМ картинка дещо простіша, актори простіші, спецефекти взагалі виняткові , але історія чудова. Особисто я закохалася в той Аттілан, в місто на Луні, яке ховається під куполом. Дуже цікава природа перетворень, зовсім інакша, ніж у мутантів, хоча на початку я думала що це одне й те саме. Дуже цікаво, що людина в тому світі - то істота другого сорту, халтура, щось безправне та нікчемне. Я аж замислилась. Сюжет трохи нагадує Тора. Так само другий брат, який виріс з комплексом неповноцінності, вирішив зробити переворот. Хіба що він не такий чарівний, як Локі.

Чорний грім. Божевільний мужик. Оцей його погляд, який замість тисячі слів. Витримка капітальна, я б не змогла. Реально, можна ж і у ві сні бовкнути, і від болю ойкнути... І гаплик. Цікаво, чому оця міць ніяк не впливає на нього самого, він же теж з м"яса та кісток. Мені було цікаво за ним спостерігати, за його отією азбукою, за реакціями... уявляю, як важко зобразити емоцію мовчки. Актор, як на мене, підібраний добре. На короля так собі схожий, але на лунатіка - так.

Медуза. Господи, яка ж вона розкішна, ця жінка. Я загуглила - вона виявляється модель. Таке лице породисте, риси точені... Я нею просто милувалася, особливо поки вона ще з волоссям була. Потім вже як пацан. Дещо дратувала її оця манера спілкування... я розумію, що сильна жінка, але якось занадто. "Я королева Аттілану і наказую - дай гроші!"

Карнак. Мій улюблений персонаж. По-перше, я теж так хочу вміти, прораховувати варіанти. Особливо подобалося, як він прораховував чим закінчаться відносини з жінками, мені б таке вміння в студентські роки. По-друге, він найменше мене бісив. І я взагалі люблю розумників.

Горгон. Мати копита - то нічого хорошого, як на мене. І він мене трохи дратував також. Своєю імпульсивністю і тупістю інколи. Коли він загинув я дуже засмутилася, тим не менш. А коли воскрес - то було щось. Не уявляю, як там склалося його подальше життя. Шкода, що другий сезон не зняли.

Крісталл. Ну таке. Дівчисько. Сили їй намалювали хто зна які, мутанти курять за рогом, Тор Одінсон також. Собачка зачотна. Не дивлячись на цю убогу графіку, собачка була дійсно витвір мистецтва. Цікаво, чому вигадали от саме так - величезна собака-телепорт. Тобто зникнути звідкись, втікти терміново тощо - воно, ніби, повинно бути непомітно, а тут собака розміром з хату.

Максімус. От ніби і мотивований злодій, ніби і не злодій зовсім. Тобто він любив свою родину, цінив дружбу з Медузою, було видно, що він потребував спілкування, підтримки, просто хотів відчути себе повноцінним, от і все. Взагалі досить цікаво зображені оті шари соціальні, різні класи... От ти звичайнісенький, а отже не дуже цінний екземпляр - йдеш у шахту, якийсь корисний кадр - вхожий до королівської родини... Все як і завжди. Але мені чомусь не було його шкода. Як на мене, актор зіграв не дуже. От не проникаєшся. Не співчуттям, не ненавистю. Ніякий. А тепер я ще думаю, що він схожий на Мішу Галустяна.

В цілому, заради різноманітності - чому б і ні. Мені не було скучно, або не цікаво. Навпаки, витріщалася до глибокої ночі, подивилась за два дні. Але і нічого особливого.