Дівчата, хочу відразу звернути вашу увагу, я не буду сперечатися або якось обговорювати цей фільм і свій відгук. По-перше, не хочу сварок. По-друге, не виключено, що я упереджена (в принципі, як і кожна з вас - бо ви всі під чарами Роберта ), а тому якісь там аргументи - нічого не дадуть. Тому я просто напишу це і хай йому грець)

«…you didn't have a choice. – i know... but i did it.» *

Для мене цей фільм, мабуть, найважчий, найглибший з усіх. І попри все, в першу чергу він про любов. Про братську любов. Міцну, справжню і безумовну. Стів Роджерс кидає виклик 117 націям, з героя стає злочинцем, залишає свій щит. Якщо це не любов, я не знаю що вона таке. Їх стосунки - дуже красивий приклад вірності, жертовності і чистоти. Що б там не трапилось. Сцена в квартирі Бакі – найкраща. «Знаєш мене? – Ти Стів, я читав про тебе в музеї». Напруження між ними можна намацати, повітря згущене до межі… В Стіва – страх, не втримати, знову загубити, тягар від того, що він може допустити непоправне, вже вдруге… не врятувати. В Бакі вселенське почуття провини, оскільки він поклявся бути захисником, батьківською фігурою, якщо хочете, а потім зник… а потім майже не вбив. Врешті Бакі здається, підпускає… господи, я зараз згадую ще оці всі маленькі рисочки… з інтерв’ю та додаткових матеріалів… де, наприклад, говорилось про те, що відносини зі Стівом – це єдине, що втримувало Бакі від самогубства… Це все додає ваги. Ваги тому, що вони і намагалися врятувати. Від ООН, від Старка, від всіх… Тішуся від сцен, де вони жартують і згадують минуле… вони такі сумні і водночас світлі… дуже класно зображено, як вони комфортять один одного. Люблю цих пацанів. Вони обидва зіткнулись з вельми травматичними подіями та каяттям... та нікому не бажали зла. Дуже цікаво, які можуть бути претензії до хоча б одного з них? Всі вбивства Бакі - на совісті Гідри. Тільки Гідри! Він не контролював свій розум, в нього не було вибору. Все життя Стіва - суцільна служба країні і всім її громадянам, він втратив все - "своє" життя, своє єдине кохання, тупо все, що мало для нього значення, і ах, який негідник, один єдиний раз захотів чогось тільки для себе - врятувати друга дитинства. Ніякий він тепер не герой! Ну і в дупу те геройство!

Іншою ключовою фігурою, звісно, є Старк. І хай вибачать мене його шанувальниці, але Старк в цьому фільмі мудак. Мудак. І ні, мені його не шкода. Хіба одну якусь незначну мить, коли він переводить очі на Кепа, дізнавшись подробиці аварії... очі з шаленою тугою, яка спалахнула в одну мить, а потім затягнулася... і далі тільки тупа і негідна лють, яка його характеризує виключно отим словом, що я вже вжила раніше. Ні, мені його не шкода. Він сам себе висік. Жінка пішла? Ну так менше займайся роздмухуванням свого ЕГО (випадок, як він запросив до свого будинку терориста всі пам"ятають) і буде ок. Друг став калікою? Його покалічив твій власний витвір, з власної вказівки Роді, нехай і помилково... Почуття провини гризе? Ну так ніхто тебе не просив створювати Альтрона, не порадившись ні з ким, тільки заради власних амбіцій. Смерть батьків... Тут можна довго розмовляти... Але я скажу тільки пару своїх міркувань. 1. В цьому фільмі відразу декілька людей втрачають близьких - я не думаю, що має сенс вимірювати чуже горе, воно однакове у всіх. Чорна пантера в останню мить ховає кігти, і здає Земо у руки правоохоронців. Шлях прощення. Земо вбиває невинних людей, сварить друзів... Шлях помсти. І хіба комусь було шкода першого або другого? У більшості відгуків, що я читала на інших ресурсах - тільки Тоні, бідолашний, втратив батьків, правда років сто тому... Біль інших не рахується. Наприклад, біль головного злодія, який втратив родину через Альтрона, якого дехто створив... Давайте судити всіх. Різніця лише в тому, що Бакі не розумів, що він робить. А інші розуміли. Але давайте покараємо його. 2. Думаю, в тому, щоб вбити Бакі була не лише помста... Просто дуже вчасно підвернувся випадок - чимось насолити Кепу... Так, вважайте мене божевільною. Але нам не один раз демонстрували, як не вистачало Старку любові і підтримки батька, щоб він його хвалив, пишався ним і все інше... Все це дісталося йому багато років по тому, вже після смерті батьків. Зате, з його власних слів, про знайомство з Капітаном Америкою Говард повторював мільйон разів, мабуть пишався їх дружбою і своєю участю в тому експерименті... Цитата: God, I hated you. Звідти всі його жартики, підколки і все інше... Як ще відігратися на хлопці, якого тобі завжди ставили у приклад? (це мої такі здогадки). І раз! Можна ж змусити страждати! Прекрасний план. Плюс як так, збрехали йому. У Марвел немає випадкових моментів, повірте мені. Не просто так він спочатку вдаряє Стіва, а лише потім повертається до Бакі.
Я нікого не змушую зі мною погоджуватись. Просто, якщо вирішите передивись цей фільм, спробуйте дивитись під іншим кутом.

Про інших скажу по два слова...
Наташа молодець, дуже приємно, що вона врешті зробила правильний вибір і думала не тільки за себе, як дехто, а за результат (було досить цікаво, коли в аеропорту Стів чорним по білому каже - треба зупинити супер-солдатів, яких можуть вивільнити, а Старк йому - здавай Барнса і по домах рятувальник планети, йопта) і за почуття інших.
Сокіл - люблю безмежно. Справжній друг. Надійне плече. За момент, де абсолютно не з його вини падає Роді, а він підходить спитати як він і отримує на горіхи... От чесно скажу, мені плюнути в екран хотілося. Другий раз хотілося після того, як пролунало "Щит тобі не належить. Ти його не вартий. Мій батько створив цей щит!" - ні, тоді просто хотілося тим щитом комусь голову проломити. Думаю, Говарду було видніше - хто і чого був вартий.
ЧП - неймовірний, я його обожнюю. Який же він мудрий, справжній король. Люблюнеможу.
Соколине око і Ванда - прекрасні. Дуже подобається їх дружба. Він їй замість брата ніби став. Це так мило. Ну і сила Ванди - це щось... Потужна. Розкішна.
Людина павук)) Том Холланд - це моє сонечко. Люблю безмежно. І хоч він був на стороні Тоні - я всеодно його люблю безмежно. Такий гарненький хлопчик, такий чарівний... )))
Та і годі..

- you pulled me from the river. why?
- i don't know.
- yes you do. **



*
- ти не мав вибору. – я знаю… але я зробив це.

**
- ти витягнув мене з річки. чому?
– я не знаю.
– знаєш.