Навіть не знаю, з чого почати свій відгук. Третя частина трилогії – вона інакша, і, можливо, по-своєму непогана, але… ну зовсім не пасує до перших двох. Мені подобались перші дві, вони мали свій стиль, свій настрій, свою красу… А третя – це клоунада. Скандинавську міфологію, з усім її пафосом і величчю... просто збезчестили, можна сказати, жартами в стилі – «і тут він помандрував у стіну». Такі жарти пасують Вартовим, але Бог грому в цьому контексті виглядав жалюгідно і просто тупо. Аж якось соромно за нього. Так, було декілька непоганих жартів. Наприклад:

Але більшість просто дичина якась. Про лайно, ануси і Міка, який здох, але відродився. Боже, яка убогість. Я, мабуть, якась не така. Але я старовір. Дайте мені пафосного Тора.

Тор і Локі. В цій частині стосунки між братами нарешті налагоджуються, яке щастя. Але якою ціною. Вважаю, що Тор в цій частині був максимально жорстоким з Локі. І так, я йому не пробачаю. Якщо поведінка Локі не витримує ніякої критики, але вона йому притаманна, то у випадку з Тором… Це було дивно і жорстоко, повторюся. Адже тактика Локі була настільки проста… єдине, чого він хотів – це уваги… Нехай у формі ненависті, будь-чого… але уваги. Це звичайна психологія недолюбленої дитини. І Тор дуже довго давав йому цю увагу… то просив повернутися, то грозився вбити… В епізоді, коли Тор потрапляє на Сакаар, і його кидають у в’язницю… Локі приходить до нього і намагається розказати йому про свій біль. Дивно, незграбно, але він це робить. «Це гірко… коли тобі брешуть». На що Тор тупо жбурляє в нього каміння і мовчить. Га? Байдужість. Найстрашніча і найболючіша для Локі річ. І Тор це розуміє і катує його. Ось так просто. І Локі робить боляче у відповідь: «назавтра я зробив ставку на нього, не підведи мене». Наїжачився і тим уберігся. Далі інша сцена… у ліфті. Коли Тор каже про те, що любив його раніше, але зараз вони чужі… Достатньо подивитись в ті очі. Очі, в яких суміш втрати і відчаю, розуміння, що він програв. А Тор знову… знову карає його своєю байдужістю. І, можливо, це мало свої плоди. Локі нарешті прийняв якесь рішення, прийшов до нього на допомогу, завершив Рагнарок... проте сама ця концепція, що Локі не можна змінити любов'ю, а тільки поводячись з ним так само, як він поводиться з усіма, якась нездорово неприємна. Мені його шкода.

В цьому фільмі саме він прийняв роль сторони люблячої – було помітно, як він переймається за Тора, під час бійки з Халком (ну окрім тієї маленької зловтіхи, коли Халк повторює з Тором трюк «Боженятко!»), він намагався зловити його для Грандмайстра (моя думка) лише для того, щоб не розлучатися з ним, а в кінці… Тор посилає його розпочати кінець світу… ніби і не думає над тим, що Локі може не врятуватися.. фактично – відправляє його на смерть… і той йде, без питань. І тільки провчивши його по повній програмі Тор дозволяє собі якісь милості – «Якби ти був тут, я би тебе обняв». «Я тут».


Одін. Несподівано нам показують його іншу сторону, його темну сторону. Без подробиць, але тим не менш. Доволі дивно, зважаючи на його поведінку в першому фільмі трилогії. Тоді за войовничість Тора було вигнано з Асгарду, а, виявляється, сам Одін був тим ще говнюком, по молодості. Але сина не пробачив за це. Дуже послідовно, хочу сказати. Ще мені сподобалися слова: «Я люблю вас, сини. Дивіться. Не забувайте це місце. Дім». Думаю, саме в Норвегії відбудують Асгард у майбутньому. Ну не може бути, що ці слова були просто так. Це ж Одін.

Валькірія. Дуже красива актриса і в героїні дуже цікава історія (були вирізані сцени, де був натяк на те, що дівчина бісексуальна, тобто отой момент, коли якась валькірія прикриває її собою – це могла бути якась сердечна драма і тому оце пиятство набуває іншого сенсу, більш ліричного, не просто післявоєнна депресія). Але симпатії вона в мене не викликала… Оці всі кривляння, бухання… Тю. Не дуже приємна дівчинка.

Хела. Я вважаю, що Кейт Бланшетт зіграла просто офігено, вона була дуже дуже переконливою, дуже зловісною, дуже харизматичною... Клас. Але, якщо чесно, фігурка у неї так собі. І кожен раз, коли я дивилася на неї в образі - в голові лунала думка: та домалюйте ж їй цицьки, чорт забирай. Дивно, чому сили Одіна вистачало, щоб утримувати Хелу, де б вона не була, а сили Тора (який, зі слів Одіна, сильніший навіть) – ні? Якби не Суртур, який прикінчив Асгард, що давав їй силу – то взагалі б біда була.

Халк. В мене теж питання. Я розумію, що Халк – істота дивна з самого початку. Але нащо було його зображувати дибілом – мені не зрозуміло. Ні, я рада, що він став таким балакучим, але чомусь фу… Беннер мені симпатизував більше в цьому фільмі. Але коли Тор його ображав, кидав в лице якісь колкощі, про те, що Земля ненавидить його і що він найтупіший месник… мені було гірко від його реакції. Я вже писала про це подробно у відгуку по Халку – дуже важко жити з таким прокляттям, коли злість опановує і лишає тебе контролю… а тобі ще в лице… Фу, Тор в цьому фільмі якийсь козел.

Суртур, син собаки, прекрасний у своїй величі. Ха-ха

Войовнича трійка у минулих фільмах виглядала супер, тут як лохи. Хела майже однією лівою вклала. Якось дивно.

Хеймдаль просто приголомшливий. Я просто обожнюю його. Його золоті очі… його сильний дух… Я у захваті від епізоду, коли він віддає (фігурально) свої очі Тору… Це просто космос. «Хеймдаль, я знаю, ти мене бачиш. Допоможи мені побачити. Допоможи мені побачити». В мене кожен раз мурахи від цієї сцени. Єдине, не знаю чому не можна було додати у фільм момент, як Хеймдаль подув у свій г'ялларгорн. Ну це було б видовищно, класно. До речі, трошки читала про Рагнарок у міфах… у фільмі він досить жалюгідно зображений, насправді там така тусовка була, що дай боже. І, до речі, у міфах це конець світу, а у фільмі не зрозуміло… спочатку ніби казали, що то кінець Асгарду лише… але коли вони вже з корабля дивляться на те, як Суртур там порядки наводить – то видно, як розлітаються крижані володіння йотунів… Їм теж хана?...

Доктор Стренж. Невиличка поява, але який же він крутий. Такий інтелігентний, виважений, зосереджений… Я закохана в цього персонажа. Хоча у кого я не закохана?..

От і сказочці кінець, а хто слухав молодець. Якби довелося ставляти оцінку – я б навіть і не знала що ставити. Дуже змішанні відчуття.

По-перше, Ваканда назавжди!

По-друге, цей фільм номінований на Оскар і це просто прорив у Кіновсесвіті Марвел. І номінований не просто так… він неймовірний, він соціальний, він демонструє просто приголомшливу графіку, він висвітлює одну з найпотужніших бід сьогодення – расизм, він знайомить нас з традиціями та звичаями людей Африки… Він вчить нас бачити світ ширше. Я люблю цей фільм. Він не схожий ні на що, що було у Марвел до того.

Хочу почати свій відгук з того, що фільм неймовірно красивий. Він справді красивий. Я бачила його і на великому екрані, і дивилась вдома. Вдома зупиняла просто безліч разів – роздивитись ту красу. Кожна дрібничка фільму – це не вигадка, це дійсно частинка африканської культури. І мені було дуже приємно і цікаво з нею познайомитись. На світі насправді існують отакі племена скотарів, які для тепла носять накидки, насправді існують племена амазонок, які б’ються списами… Або під час бійки М’Баку згадує Ханумана, мавпоподібне божество, що теж було вегетаріанцем, до речі… Я була у захваті від ритуальних шрамів на тілі Кіллмонгера, від татуювань, від їх вишуканого одягу, прикрас, капелюхів, навіть від страховинних отих пластин для губ, від музики бурунді, від орнаментів на стінах, від традицій і ритуалів... Звісно, найвидовищнішим був ритуал «вихід з води», і він насправді існує, і його дійсно повинен пройти майбутній король. Ох, а як це зняли… Оті всі крапельки, мокрі тіла, парадне вбрання… Або ритуал з серцеплідною травою… в мене взагалі сироти пішли по руках. Все це має свою магію і просто неперевершено. А маска Ігбо, яку Кіллмонгер поцупив з музею – то моя любов. До речі, як і сам Ерік. Мабуть, вперше я просто обожнювала головного злодія. Який же він чарівний! Мені подобається Майкл Б.Джордан, а в цьому фільмі він просто перевершив себе… Його зачіска, тіло, його зухвалі балачки… і така зворушлива смерть, на заході сонця. Я розуміла його мотиви. Він не лише хотів повернути Батьківщину, яку у нього відібрали, він хотів зупинити дискримінацію і расові війни, хотів на увесь світ заявити про те, що і темношкірі мають силу, мають право, мають можливості. Не секрет, що це питання актуальне і досі. В фільмі воно підняте дуже тонко і красиво, вважаю. Смерть Еріка все ж таки стала деяким каталізатором. То може не такий він і поганець… Не дивлячись на це, моїм улюбленцем був і залишається Т’Чала. Я вже писала раніше, що обожнюю цього актора і все, що з ним повязано. Роль його на 100%. Роль доброго короля. Роль короля з совістю. З серцем. Як він обурився за батьківські помилки, як взяв на себе провину за створення цього монстра, що не відчуває нічого окрім люті, як він до останнього боровся за свою країну, і як пропонував Кіллмонгеру життя… Просто мій король!)) Люблю нескінченно.

В фільмі є класний гумор. Нехай і не так багато, як завжди. Але М’Баку мочить дай боже. Найулюбленіше в мене:




В фільмі є прекрасна романтична лінія – Т’Чали і Накії. Сподіваюсь, у майбутньому цю лінію хоч якось розхитають. Вони такі красиві разом. Ще я люблю Окойє і В’Кабі. І той момент, коли їх кохання зупинило громадянську війну воїстину чудесний.



Ще раз хочу сказати про спец-ефекти. Ну, це відвал башки. А ще, звісно, операторська робота. Чувакам вдалося зробити цілу країну, лише на комп’ютері. І країну неймовірну за красою.

Головним удаком фільму вважаю Т’Чаку. Можливо його політика і мала право на життя – ховатися і тим самим зберегти свій народ. Але така байдужіть відносно світу – мене особисто вбиває. Знову згадую, як і завжди в такі моменти, «По кому подзвін». Книга чудова і справді змушує задуматись: про своє місце в світі, про спільність людських доль, солідарності людей тощо.
Фільм дивилась вперше на допрем'єрному показі, що випав на 14 лютого. І, мабуть, у день кохання нічого кращого я б і не вигадала. Кохаю.

Потрясающий фильм! Стражи - одни из самых любимых моих персонажей во вселенной. Фильмы про них такие яркие, юморные. Главная моя любовь конечно это маленький Грут. Боже, какой он потешный. Как котёночек Невозможно оторваться А глаза как у кота из Шрека
Фильм очень насыщенный событиями, и поплакать, и посмеяться. Папаша Квилла тот ещё псих Такой персонаж, в стиле чекнутого профессора. И как-то его история меня не зацепила. А вот отношения с Йонду Похороны Йонду это просто
Нравится продолжение истории Гаморы и Небулы. Обе несчастные девчонки без детства, лишенные любви, которые только учатся быть сёстрами. Кстати, у меня вопрос: почему Танос воровал девочек, а не мальчиков Мне кажется для воина мальчики логичнее
В общем шикарный фильм и очень сильный финал Ну и как вишенка на торте потрясающий юмор

Мой любимый паучок
При всей моей нелюбви ко всем предыдущим паучками этот такой классный! Он такой милый, в какой то мере наивный. И тут не внеземная история, а более обыденные вещи: проблемы с друзьями, девочками, школой. И злодей более реальный, живущий на соседней улице. Этот фильм более семейный что-ли..
Питер так тянется к Старку, мне кажется ему не хватает старшего мужчины, на которого он мог бы ровняться, к тому же Тони дал ему возможность побыть в команде супер-героев, невероятная удача для мальчика-подростка.
Мэй в этой части такая очаровательная, и с Питером у неё чудесные отношения
Вообще фильм прям ми-ми-ми, мне всего хватило: и геройства, и юмора, и человеческих отношений. Очень уже хочу вторую часть.