Адміністрація Запорізького жіночого форуму оголошує мовознавчу вікторину до Дня української писемності та мови
Українська мова... Яка вона для вас? Солов'їна, барвінкова, державна, материнська, мелодійна, барвиста, калинова, рідна, мова підручників чи фільмів в кінотеатрі, мова, якою ви мислите, чи просто приємний для сприйняття набір звуків, який знаходить дивний відгук в глибині душі, мова вашого минулого, теперішнього й/чи майбутьного? Приємно, що українська мова сьогодні переживає певною мірою відродження, й на вулицях нашого міста вона звучить все частіше. Нині у нашої мови іменини - починаючи з 1997 року, 9 листопада проголошено Днем української писемності та мови. Пропонуємо долучитися до святкування та перевірити свої знання за допомогою нескладних мовознавчних завдань.
Вікторина проводиться 9 листопада 2016 року
8 листопада - анонс вікторини
9 листопада - оголошення завдань та прийом відповідей 9:00 - перший етап 14:00 - другий етап 17:00 - третій етап
22:00 - закінчення вікторини
10 - 11 листопада - підрахунок балів і оголошення переможців
Всі учасники, які наберуть не менше 50% від можливих балів нагороджуються медальками ЗЖФ
Правила вікторини:
1. Вікторина проводиться 9 листопада 2016 р. 2. До участі в вікторині допускаються всі зареєстровані користувачі, що мають щонайменше 10 повідомлень на форумі і не належать до групи порушників. 3. Умовою допуску до участі в вікторині є спілкування на форумі впродовж дня українською мовою. 4. Для участі в вікторині потрібно виконати завдання вікторини. Вікторина буде проходити в 3 етапи, завдання будуть публікуватися в темі впродовж дня. 5. Запитання та відповіді другого етапу забороняється обговорювати в темі до кінця часу прийому відповідей. Всі відповіді на другий етап приймаються лише через гугл форму 6. Переможці- медалісти будуть визначені за кількістю набраних балів. 7. По завершенні часу прийому відповідей будуть опубліковані правильні. 8. Адміністрація залишає за собою право змінити умови вікторини під час її проведення. Всі зміни публікуються на форумі. 9. Відповіді на питання попереднього етапу треба надіслати до початку нового.
Факт участі в вікторині означає повну згоду учасників з Правилами її проведення
Етап 1 Завдання 1. 1. На-трапку - коли я була маленькою і питала вбабусі де знайти ту чи іншу річ, вона завжди відповідала "На-трапку", а коли я питала де цей "трапок" вона відповіла - де натрапиш там і буде))) 2. Зіронька - назіваю так свою донечку 3. Лакоминдрик - якийсь смоколик, завди з матусею так жартуємо "Хто всі лакоминдрики поїв"))) 4. Цюрупалка - в оригіналі це "щепочка", а ми його використовуємо в різних значеннях, де прийдеться це слівце)) 5. Матуся - наймиліше слово для кожного серця.
Завдання 2. Богдан-Ігор АНТОНИЧ ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ НОЧІ П’яніючи отруйним чадом ночей сріблистих та гірких, дивлюся в місяця свічадо крізь шибу, повну світляних, холодних, синіх і тремких далеких відблисків світів, що, кинуті у тьму, горять самітні, горді, золоті, немов знаків санскритських ряд, які прадавнім сном дзвенять і перешіптують із дна, загубленого в морок дня, слова старої ворожби в ім’я землі, в ім’я вогню. Так віддають у владу сну і заколихують спочить серця, сп’янілі в життьовій нестямній, лютій боротьбі. І чують очі дотик вій, і бачать іскри голубі. Співають на дахах сновиди, осріблюються краєвиди, шумлять, мов ліс, в кімнатах стіни, і місяць мертвий, місяць синій відчиняє п’ять брам ночі над містом чорним та іскристим. Тьмяніють ліхтарів вогні, і в шиби стріли б’ють сріблисті — це стріли зір на вишині. Зриваються слова з скрипок, в краси одчаю скам’янілих, і знов з портрета, з срібла рам мальований на полотні до мене кличе мій двійник. Як я, шалені пише вірші, і рецитує, і співа, і, замінившися в музику, портрет, співаючи, майне. Тоді червона пляма крику уста, мов іскра, перетне. До мізку, в серце, до думок вливає ніч, немов бальзам, солодку краплю божевілля.
Годинник б’є, дві рожі, свічка і маска — смерті чи кохання? І завжди ніч і ніч відвічна і перша й тисячна й остання.
***** Василь Кравчук
Барвіє барвінок у нас біля хати, Синіє над стежкою ніжний хрещатий. І каже барвінок: "Є квіти у мене І листячко те, що й зимою зелене'.
***** Світлої пам’яті Андрія “Кузьми Скрябіна” Кузьменка
Це зрозуміло, кожен в світі гість, Ніхто не зна, чи доживе до ранку, Але піти з життя у 46 – Це долі незбагнена забаганка. Чому вона зі смаком вибира Талановитих, мужніх, повних сили, Невже для долі і буття – це гра, А ми лише ляльки її безсилі? Хто вибира to be or not to be? Хто замовляє засухи і зливи? Прости, Кузьма, я не казав тобі, Ти був серед найкращих особливим. Хай буде пухом батьківська земля, Хай ангели зустрінуть твою душу! Щось зимно! Лиш твоє ім’я Цю крижану гармонію порушить.
Євген Рибчинський
Завдання 3. Часом гортаючи в пам"яті сторінки життя, ми, мов світлини, згадуємо найяскравіші моменти свого життя. Але іноді вони ніби закриті габою і не можливо роздивитися деталей... Ми забуваємо...Та ось, наче блискавка що пронизує тіло, зявляється образ. Він ніби легіт, знімає тканину зі світлин. Знову розгоряється ватра пам"яті. Ось ти вже сидиш з філіжанкою кави занурившись у спогади і посміхаєшся.
Завдання 1 Філіжанка і таця-ці слова для мене назавжди пов'язанні із моїм першим Львовом) такі собі слова-теплі маячки, незвичайні для східного регіону, але дуже дзвінкі і яскраві, як бурулька на сонці Запашний-красиве, смачне слово) одразу ненароком ведеш носом і намагаєшься щось унюхати Завірюха-це те, що треба роздивлятися з вікна із какао в руках Коханий, любчику мій і т.д.-признатися в коханні українською вийде значно душевніше)))
Завдання 2 Зимно На Душі Зимно на душі , як і надворі Вже кохання пісня не звучить, Як тоді ,коли зустрілись наші зорі, Й світ увесь осяяли на мить.
Хоч стояла осінь - все цвіло навколо, І бриніла рідістю земля, І звучало солов`їне соло Вторила йому душа моя
А тепер зима, тріщать морози, Темні ночі довгі , без кінця, А зимове сонце розтопить не в змозі Зашерхлі кригою серця. 18.12.1995 Людмила Крестьянова
Сяє місяць угорі, в місті світять ліхтарі. Не подумайте, що газ в ліхтарях горить весь час...
Так було у давнину. Назавжди той час минув! В старовинних ліхтарях електричний є заряд.
Наче добрий чарівник, струм в залізний стовп проник й оживив старі-старі наші львівські ліхтарі.
Вальс-барвінок Запроси мене юність у танець, Хай заграють в душі пелюстки, Барвінкові, під сонця рум'янець, Глянуть в очі степові зірки.
Пригадаємо школу і юність: Як барвінок нас в поле манив - Чи було це на річці Висуні, Чи між скель - Громоклії наспів?..
Пригадати настала потреба Барвінкові літа-юновій. Як жадання високого неба - Барвінкового вальсу заспів.
Як же нам не згадати ці квіти, Хоч років корогод перейде. Вальс-Барвінок залишиться в дітях - Спадкоємністю в пам'ять ввійде.
Скільки літ відтоді пережито? Скільки нових закоханих брів?.. їм шукати свої синьоцвіти - Непідвладних літам снігурів. Леонід Кльосов
Завдання 3. Знаєте, з чого починаються кожна подорож? Скажете, з будівлі залізничного чи автобумного двірця, з шорхоту дороги під колесами автівки? Ні. Подорож щавжди починається з ідеї: ідея може з'явитися під час розглядання чиїхось світлин, під час розмови з друзями, а може просто народитися у вас в душі і проситися на волю. Тому сідайте ось тут, на осонні, беріть в руки філіжанку запашної кави, примружуйте очі і готуйтеся відчути себе на одній габі зі мною. І хто знає, може моя розповідь, ніби теплий весняний легіт, принесе вам тонкий аромат подорожі, а може розпалить яскраву ватру і понесе вас до нових вражень.
1. Назвіть 5 наймилозвучніших, найприємніших для Вас особисто слів нашої мови (1 бал за кожне слово та 1 бал за пояснення вибору цього слова – максимум 10 балів)
Коліжаночка - для мене то рідніше, аніж "подружка"! Філіжанка (кави чи чаю) - йде у комплекті із куліжанкою, без того до розмови ніяк Панчохи - мені із дитинства воно припало до серця. Тим більш, була смішна історія із ним: якось на уроці української мови в моєму класі дали писати твір на власну тему, я писала про красуню Оленку, (подробиці не пам'ятаю), яка "йшла до криниці у гарному віночку та панчосі ..." я тоді переплутала слово, бо хотіла сказати "сорочка" - риготали усім класом) Смаколики - за знайомство із цим словом дякую місту Лева! Це наймиліше та найсмачніше слово українською!!! Ґазда - українки завжди добре вправлялись по господарству, тому для мене це слово звучить як почесна нагорода! Навіть гучніше, аніж господиня!)
Завдання 2
Мисс_Пирс писал(а):
2. Знайдіть вірш або вірші зі словами: ліхтар, барвінок, зимно. Обирайте ті вірші, які Вам до вподоби. (2 бали за кожен вірш з будь-яким зі слів, максимум 6 балів)
Зимно... (ОЛЬГА СВІЧКА) Зимно… На вулиці – дощ і машини, Сірими крапками люди між ними, Скачуть бруківкою, тануть від зливи, Мокрі, негарні і нещасливі. Зимно… В трамваї штовхають і лають, Одяг деруть, парасолі ламають, Всі один одного злісно картають, Гірко і голосно дощ проклинають. Зимно… Я вранці із лівої встала, Кицьку з дивана ногою піддала, Маму образила, чаю не пила, Йшла по калюжах і мало не вила. Зимно… І раптом мене перемкнуло: Найголовніше заледь не забула! Просто, в цей день я могла б і не жити, Міста не бачити, світла не пити. Просто могла народитися хмарою І для людей стати Божою карою: Литись дощем, потім стати калюжею, Сумно розхлюпатись ботами дужими… Гарно і весело враз мені стало! Зустрічним людям усмішки роздала, І закружляло над дзеркалом площ. Люди! Дивіться! Як гарно - йде дощ!
ОДА ЛІХТАРЯМ (ОЛЬГА ШНУРЕНКО)
Згасає світлий день і скоро вечір - Засяють вікна міріадами вогнів, А згодом ляже ніч на старі плечі Уже не нових придорожніх ліхтарів…
Як світлячки замерехтять у танці, В обіймах парків, вулиць, на долонях площ, А потім знову задрімають вранці. Не дивлячись на мокрий сніг чи рясний дощ,
Дарують світло в будь-яку погоду, Дарма, що містом колобродить заметіль, Щоночі нам освітлюють дорогу, І виганяють темний морок звідусіль…
"Барвінок цвів і зеленів..." (Тарас Шевченко) Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... Шкода того барвіночка Й недосвіта шкода!
[b]
Починаю писати диктант, завдання допишу пізніше, можна?
_______________________________
Последний раз редактировалось Анка_Рыжик 09 ноя 2016 20:01, всего редактировалось 1 раз.
ЕТАП 1 Завдання 1 Муркотить – дуже подобається звук того, як муркотять котики, а тут ще й слово прикольне Обабіч – просто приємні спогади, коли весь клас не знає, як перекласти українською «вдоль дороги», а ти – королева Намистина – асоціації з чудовою людиною. І то не я Кульбабка – така тендітна і водночас сильна квітонька, ще й одного з мої улюблених кольорів Зіронька – перша пісня українською, яку я пам’ятаю
Завдання 2
КОЗАК БАРВІНОК Антоніна Царюк Цвіте барвінок, мов козацькі очі, які чекають вірного коня. Ти був із тих, кого забути – злочин. …Нема могили – час усе зрівняв.
Ти цвітом став навіки в ріднім краї. Твоя могуть дубами вироста. Твоя любов нам небо підпирає, й за Україну моляться вуста.
Твоє ім’я – у веснах Батьківщини, бо ти обрав єдину із доріг: щоб квітла ненька синіми очима, усе віддав, але її зберіг.
НЕ ЙШЛА ВОНА Антоніна Царюк Не йшла вона. „Ти марно ждав”, – прошелестів у кронах вітер. Та він не чув. Її жадав, хмелів чеканням. Скельця витер, що затуманились невчасно... І раптом вітру стало ясно: чекав імлу старий ліхтар, щоб їй віддати серця жар. Він дочекається, не згасне! Для неї – жар його гарячий. Ліхтар без мли ставав незрячим.
ЗИМНО Георгій Грищенко Заспіваю – за туманом Нічого не видно, Відчуваю ще зарано Йти туди, де зимно.
Та світ жити поспішає, Пори року крутить, А нас, друже, не питає Чи когось не нудить.
Позавчора було літо, Ми життю раділи, Вчора осінь пройшла світом, Ми щодня сивіли.
А сьогодні зимній вітер В душі увірвався, О, підступний білий світе, Нащо ти старався
Народити, колихати Нас, дітей, весною, Щоб замерзнути нам дати Сивою зимою.
Нам ще хочеться співати Та поспілкуватись, Всі тумани розігнати Й весело сміятись.
Ти ж туманиш наші очі, Болі шлеш загони, Щоб не спали, серед ночі В голові б’єш в дзвони.
Заспіваю – за туманом Нічого й не видно, Як на мене, то зарано Йти туди, де зимно.
Завдання 3
Ви коли-небудь були у поході в Карпатах? Найприємніше у світі відчуття, коли ти сидиш з філіжанкою кави на осонні палатки, вранішній легіт обдуває обличчя, а перед тобою могутні гори, вкриті сніжною габою. І трохи щемить серце, тому що розумієш – сьогодні останній вечір біля ватри з піснями та глінтвейном, а завтра тобі треба бути на залізничному двірці, вже час їхати додому… Єдине, що лишається на згадку, це світлини, спогади та три глибокі подряпини, бо не впасти, то не про тебе…
Етап 1. Завдання 1 Веселка - бо саме слово вже приносить радість) Світлина - цим словом не назвеш будь-яку фотографію, а тільки наповнену душею. Божевільна - бо не з розуму сходить, а вільна від усього Кохана - бо так мене називають багацько років поспіль) Батківщина - навіть не знаю, як прокоментувати. Слово і місце, яких не цураються.
Завдання 2
1.Немає сенсу в тому, що я Так безнадійно тобі писав... Горить ліхтар, не спить кав'яр, Він варить каву, але сам П'є зелений чай... Може, ми марно гаємо час?.. Він п'є зелений чай, Сідаючи між нас... (Зелений чай. Вакарчук, Бабкін)
2. Покладу любов на депозити, Під процентну ставку непогану. Та лише як жити, розкажи ти, Серед криг – між вічними снігами? Коли душу полум’я не гріє… Як тоді творити і для чого? Правила, нажаль, не в кожній грі є, Ми з тобою граємось в дорогу, Вздовж якої мальви і барвінок. А позаду цілий сад квітучий. Вже й не пригадаю, звідки виник Вогник недовіри той пекучий. Вп’явся в серце і сидить так міцно, Скреготить зубами і не хоче Відпускати. Ма́буть, буду вічно Я в юрбі твої шукати очі…
Роман Дука
3.…Гріти душу об гарячу чашку, Обпікати чаєм почуття. Ніби й тихо, а заснути важко. Небо, ковдра, руки і життя.
Кольорові підсвідомі бліки, Чорно-білі штори і вікно. Де знайти універсальні ліки, Щоб нарешті стало все одно?
Нерішучі спроби і вагання Виїдають розум не на жарт. Влаштувати у собі змагання, А на серці вивіска «НА СТАРТ!»
Десь на А4 так, капс локом… Темно, зимно, вбийся хоч візьми. Затопило пристрасті потоком Рівно за сім тижнів до зими.
Ніби й тихо, а заснути важко. Ковдра, небо, руки, почуття… …Гріти душу об гарячу чашку, Чаєм обпікаючи життя…
Автор: Христина Панчак
3авдання 3
Домівка знаходилася на самому березі і було видно захід сонця. Осоння затягувало сутінками. Вона поставила філіжанку кави на підвіконня, схопила теплу куртку та вибігла до нього... Вечірнє море раділо зустрічі, агаби голосно її вітали. Неподалік вже запалили ватру, а іскри вогню летіли до чорного неба. Легіт у листопаді був радше винятком, але цього дня сама природа бажала поцілунків.
1. Чомусь так склалося, що своїх синочків лагідно я називаю саме українською мовою, хоча спілкуємося ми переважно російською. Тому найприємніші слова для мене будуть переважно у чоловічому роді. Це: цукерочка, коханий, солоденький, сонечко і красунчик (останнє найчастіше).
2. Вірш в тему РІДНА МОВА Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово, У барвінки зодягайся, моє щире слово. Колосися житом в полі, піснею в оселі, Щоб зростали наші діти мудрі і веселі. Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали, Як з колиски дорогої мовоньку кохали. Л. Забашта
Занадто багато слів про ціни і цінності У реченнях із прихованим змістом. І все об’єднали єдиним знаком рівності На жаль, без протестів. І тільки зимно над містом. Ми усі вільні душею і вільно народжені. В кого є сумніви – краще залишити сцену. Гроші легкі дуже часто з сумнівним походженням. Зима вже у звичках. У вікнах. У лицях щоденних. Завтра чийсь ранок почнеться із сумніву й розпачу. Інші потішаться швидко набутою славою. А світ вже надихався тютюнового диму досхочу. І ховає думки за посмішкою зимно-лукавою
Марина Кузьменко
Нiчний дощ Знов у Львів завітав тихий дощ, Не спішить, накрапає за звичкою. Із камінням брукованих площ Гомонить неквапливо водичкою.
Лад наводять в нічній темноті Ліхтарі, розсипаючи золото. Чом же в ніч цю не спиться мені, Хоча знаю, у дощ спати солодко?...
Наталя Мазур
3. Я часто згадую свою бабусю. Останні роки ми були дуже близькі. Я дивлюся на світлину, де ми разом у далекому селі, в гостях у моєї прабабусі, я ще зовсім маленька, і одразу поринаю у спогади – відчуваю легіт, крізь який чутно шелестіння дерев и звуки корів, що пасуться поблизу. Тоді я не розуміла цінності таких хвилин, коли ми могли розвести ватру і просто запікати хліб, розмовляти про хатні справи і пити чай з металевих філіжанок. Тоді не цінувала, а тепер залишилися тільки спогади, але добре, що є хоча б вони.
1.Веселка- багатокольровість,яка радує око.Найприкрасніше явище у природі. 2.Насолода- задоволення ,приємність. 3.Чорнобривці- квітка ,яка подобається з дитинства. 4.Парасолька- річ ,яку дістаємо не так часто,але у дощ так романтично ховатися . 5.Кицюня- пухнасте ,тепле створіння,котру полюбляє моя доня.
Завдання 2
ліхтар
П’яніючи отруйним чадом ночей сріблистих та гірких, дивлюся в місяця свічадо крізь шибу, повну світляних, холодних, синіх і тремких далеких відблисків світів, що, кинуті у тьму, горять самітні, горді, золоті, немов знаків санскритських ряд, які прадавнім сном дзвенять і перешіптують із дна, загубленого в морок дня, слова старої ворожби в ім’я землі, в ім’я вогню. Так віддають у владу сну і заколихують спочить серця, сп’янілі в життьовій нестямній, лютій боротьбі. І чують очі дотик вій, і бачать іскри голубі. Співають на дахах сновиди, осріблюються краєвиди, шумлять, мов ліс, в кімнатах стіни, і місяць мертвий, місяць синій відчиняє п’ять брам ночі над містом чорним та іскристим. Тьмяніють ліхтарів вогні, і в шиби стріли б’ють сріблисті — це стріли зір на вишині. Зриваються слова з скрипок, в краси одчаю скам’янілих, і знов з портрета, з срібла рам мальований на полотні до мене кличе мій двійник. Як я, шалені пише вірші, і рецитує, і співа, і, замінившися в музику, портрет, співаючи, майне. Тоді червона пляма крику уста, мов іскра, перетне. До мізку, в серце, до думок вливає ніч, немов бальзам, солодку краплю божевілля.
Годинник б’є, дві рожі, свічка і маска — смерті чи кохання? І завжди ніч і ніч відвічна і перша й тисячна й остання.
барвинок
Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт передсвітом В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... Шкода того барвіночка Й недосвіта шкода!
Зимно
Занадто багато слів про ціни і цінності У реченнях із прихованим змістом. І все об’єднали єдиним знаком рівності На жаль, без протестів. І тільки зимно над містом.
Ми усі вільні душею і вільно народжені. В кого є сумніви – краще залишити сцену. Гроші легкі дуже часто з сумнівним походженням. Зима вже у звичках. У вікнах. У лицях щоденних.
Завтра чийсь ранок почнеться із сумніву й розпачу. Інші потішаться швидко набутою славою. А світ вже надихався тютюнового диму досхочу. І ховає думки за посмішкою зимно-лукавою
.
Завднання 3
Сьогодні переглядала свої старі світлини.Наче легіт повернув мене у дитинство.Де весела ,пустотлива дівчинка у літку відпочивалиа у бабусі.Вечорами збирались з друзями біля двору,пекли картоплю на вуглях та дивились ,як згаса найтонша ватра .А у день лежала на сіннику ,мріяла про життя та милувалась осоння.В обід бабуся приносила філіжанку парного молока,яке воно було смачне з пінкою. Як же добре було у дитинстві.А подорослішав лиш інколи дістанеш старий альбом і потрапиш туди,де було так добре.
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 0