Адміністрація Запорізького жіночого форуму оголошує Марафон "I'm а lady" №6
Любі дівчата, марафон "I'm lady" повертається! Часом, намагаючись встигнути за божевільним темпом життя, вирішити нескінченні робочі питання, здолати всі домашні проблеми і турботи, Ми забуваємо про головне - про власну жіночність, про те, що Ми - Леді. Саме тому, запрошуємо Вас взяти участь у марафоні №6 "I'm lady", який спрямований на те, аби згадати, що Ми не тільки хороші організатори, вирішувачі та виконавці, але ще й ніжні дівчата, красуні, справжні леді. Мета марафону №6 "I'm lady " - розкритися, проявити себе в новому амплуа, здивувати чоловіка, саму себе, навчитися чомусь новому, знайти час для себе коханої. Ласкаво просимо!
Умови Марафону
1. Марафон проходитиме з 24 лютого по 5 квітня. 2. Мета Марафону - розкритися, проявити себе в новому амплуа, здивувати чоловіка, саму себе, навчитися чомусь новому, знайти час для себе коханої. 3. Для участі в Марафоні необхідно до 18.00 1 березня подати заявку модератору Nochenyka через форму подачі заявки. 4. Брати участь в Марафоні можуть всі користувачі (в тому числі адміністратори, модератори і помічники), які написали не менше 100 повідомлень на форумі. Ведуча марафону також може брати участь. 5. Марафон складається з 5 етапів, кожен етап триває 1 тиждень, кожен тиждень буде складатися із завдань, спрямованих на розвиток різних сфер життя жінки. На початку тижня (понеділок) в темі Марафону буде оголошено завдання, яке треба виконати протягом тижня, наприклад: зробити самостійно макіяж, поекспериментувати з образом, приготувати нову страву, відвідати культурний захід і т. д. Дата оголошення першого завдання - 2 березня. 6. За результатами тижня учасниці самостійно публікують звіт в темі Марафону. Звіт публікується протягом 3-х днів після закінчення тематичного тижня, тобто з понеділка по середу включно. Звіт являє собою розповідь з фото про минулий тиждень, фото обов'язково. Всі звіти публікуються під hide не більше 100. 7. Допускається пропускати виконання деяких завдань, якщо вони з якихось причин Вам не цікаві або у Вас немає можливості виділити час на їх виконання. 8. Марафон відбудеться за наявності не менше 10-ти заявок. 9. Учасниці, які виконають не менше 3-х основних завдань і 2х додаткових завдань і подадуть звіти вчасно, будуть нагороджені медалями Марафону. 10. Адміністрація залишає за собою право змінити умови Марафону під час його проведення. Всі зміни в умовах конкурсу публікуються на форумі у відповідній темі. Факт участі в Марафоні означає повну згоду Учасників з правилами її проведення. 11. Адміністрація форуму залишає за собою право достроково припинити прийом заявок, якщо їх кількість перевищить 100. 12. Ведучий Марафону має право відхилити заявку, якщо раніше користувач був ініціатором/учасником конфліктів, що виникають при проведенні проектів і конкурсів на ЗЖФ.
Календар Марафону Період проведення - з 24 лютого по 5 квітня Анонс Марафону - 24 лютого Прийом заявок - з 24 лютого по 1 березня включно (до 18:00) Оголошення учасниць і початок Марафону - 2 березня Оголошення завдань - щопонеділка, перше завдання - 2 березня Закінчення марафону - 5 квітня
куку Отчет недели: Позавчера муж не зная про марафон который у нас есть, решил пересмотреть фото нашей семьи за несколько лет , Очень было интересно и приятно пересмотреть разные моменты в нашей жизни. Вспомнили с чего начинали, как было все нелегко. Интересно наблюдать за изменениями которые с нами произошли. За три последних года особенно все поменялось, у нас родился второй сыночек (пусть и не так все гладко как должно быть), но мы это прошли вместе с мужем. Может быть, когда-то я тоже расскажу про свою беременность и роды, которые были больше похожи на операцию СБУ. Пока не решаюсь Купили машину моей мечты, на данный момент которой я чуть не лишилась зимой но то тоже совсем другая история. Всегда мечтала жить в квартире, и в Запорожье (нужно было про город чуть круче мечтать ). Впереди новые цели и мечты, всегда стараюсь к чему-то стремиться, хотя по характеру не очень решительная Пофигизма не хватает
Отчёт (неделя 5) * Згадуємо Детство.Его вспоминаешь всегда с улыбкой! У меня нет братьев и сестер,все мои воспоминания связаны с друзьями вне дома,дома я себя вообще не помню,там было скучно. Лет до 6ти мы жили в общаге,воспоминания самые классные-у нас постоянно какая-то коридорная движуха(мы даже на велике по общаге ездили),все друг друга знают,как одна большая семья.У одной девочки был видик и мы смотрели первые фильмы/мульты ,которые переводили гундосным голосом.Там тебе и Терминатор и Титаник и Король лев. Потом,после долгих скитаний по квартирам,лет в 8 осели уже в своей квартире и там новые друзья,новые увлечения. Всем двором играли в Казаков-разбойников. Были заброшенные гаражи/сараи,устраивали себе там "дома" и ходили друг к другу в гости.Из этих сараев я притащила домой кошку,это было 29 октября ,а 30ого у мамы день рождения.Ну вы поняли,что я давила на то,что это мой подарок Мурка прожила с нами долгих и счастливых 9 лет,крепче,чем её никого из животных так не любила На развалинах устраивали мясной рынок,мясо-это камни,листь-деньги. Бегали на горячку(свалку),ловили головастиков,лягушек.Даже купались там,пока не увидели в воде змею. Школьные тусы,первая дискотека,первая любовь... Ответы на вопросыо детстве тут viewtopic.php?p=6923284#p6923284 Всегда мечтала стать парикмахером,даже сейчас стригу детей и не покидаю надежд все таки овладеть этим искусством. Но родители отдали меня в строительный техникум,по из мнению это лучше ,чем ПТУ.Но ПТУ я бы хоть окончила,а из техникума сбежала на третьем курсе,даже не получив образования. Ушла работать,любовь-марковь,мне 18 и я уже беременна,конечно же уже не до образования. Так что мудрость от Lyosya - не ставьте палки в колеса детям,слушайте их желания,а не навязывайте свои!
NONA писал(а):
,муж не зная про марафон который у нас есть, решил пересмотреть фото нашей семьи за несколько лет
Та же история. На этой неделе муж пересматривал старые фотки,даже не зная ,что у меня есть такое задание.Они что-то да знают Я вспомнила свои 100500 фотосессий на улице,позировала аки модель
И в студиях
Наше Азовское море и по фоткам морским очень видно как росла старшая дочка.
Сын уже на Азовском не был,потому что уехали в Испанию. В субботу слушали музыку с мужем ,вспоминаю юношеские времена. Я обожала рок,панк-рок,по сей день считаю это лучшей музыкой,которую можно слушать вечно! С детьми всю неделю играли в морской бой и виселицу.Дочка обыгрывала меня как школьницу
Неделя ностальгии и воспоминаний удалась на все 100% * Складаємо список своїх великих і маленьких мрій Вернусь к тому,что очень хочу все таки освоить парикмахерское дело. Очень хочу научится делать себе сама гель лак,уверена,что у меня получится,обычным лаком я рисую хорошо,но хватает его ненадолго-тяжелые трудовые будни домохозяйки убивают маникюр за день. Мечтаю научиться шить на швейной машинке и именно постельное бельё почему то.Покупать красивую ткань и чтоб всё не как у всех. Это всё в планах уже давно,но постоянно,как только появляется на это время-появляются дети
NONA, ну добре, що мрії нехай і не космічні, але збуваються.
Lyosya, прочитала твій звіт і сиджу посміхаюсь... Аж якось сумно трішечки)) Таке воно це дитинство святе і прекрасне. Більше ніколи не повернеться... Ех...
Lyosya писал(а):
мудрость от Lyosya - не ставьте палки в колеса детям,слушайте их желания,а не навязывайте свои!
Як добре, що як мінімум ( ), три дитини виростуть не за цим сценарієм.
Яка ти класна руда. А ця сукня з оголеною спиною... Нема бажання забабахати фотосет в студії? Не родинний, а чисто для себе?.. Блін, ти така красуня. Альона, я зрозуміла, що за тобою скучила... Приїзди в Україну((
Lyosya писал(а):
Я обожала рок,панк-рок,по сей день считаю это лучшей музыкой,которую можно слушать вечно!
Але шарф з Король і шут ти чомусь викинула на смітник.
Lyosya писал(а):
С детьми всю неделю играли в морской бой и виселицу.Дочка обыгрывала меня как школьницу
Це моя улюблена гра була в школі, вісєліці. Не пам"ятаю свої успіхи, але треба буде повторити.
Lyosya писал(а):
Вернусь к тому,что очень хочу все таки освоить парикмахерское дело.
Я пам"ятаю, ти колись викладала пост в інсті, мовляв, пішла у салон підровняти чьолку, а тобі там асиметрично її зробили, чи щось таке... В багатьох інших тревел-історіях читала, що це тільки у нас хороших салонів хто зна скільки, а в європейських країнах не так і просто знайти нормальний... Може тобі час займати свою нішу?
Дуууууже хочу,і маю те плаття з оголиною спиною досі,воно моє улюблене,але під нього треба бути худішою,ніж я зараз Я його і в Іспанії вигуляла на свої 27 і тут та сама зачиска
Цитата:
пішла у салон підровняти чьолку, а тобі там асиметрично її зробили, чи щось таке...
Але не чьолку підстригла,а зробила каре Чьолку я собі все життя сама скублю
Цитата:
.. Блін, ти така красуня. Альона, я зрозуміла, що за тобою скучила... Приїзди в Україну((
Дякую Честно,дуже хочу додому...але це інша історія і в ній дуже багато букв Є певні думки та плани і ти обов'язково однією з перших дізнаєшся ,що я скоро буду Я завжди всім говорю ,що зустрінемось колись,але коли не знаю...життя то така головоломка
Цитата:
Але шарф з Король і шут ти чомусь викинула на смітник
Я вже зрозуміла,що все життя буешь мені згадувати це А я буду повторювати,що не жалкую,то просто річ,а к речам я себе не прив'язую,найдорожче-то мої спогади і пісні у програвачі
не отчет, но вот что вспомнила прям полчаса назад Сегодня с дочкой наблюдали как голуби вьют себе гнездо, а ленивые воробьи до сих пор летят к нам в кормушку и кушают семена, вместо того, чтоб ловить мошек. Я начала рассказывать дочке о том как появляются птенчики и сразу вспомнила свое детство. Когда была в возрасте как моя дочка, то весной очень торопилась к бабушке в село. Именно тогда когда должны появляться цыплята. Бабушка писала нам письмо, в котором говорилось, когда она посадила квочку на яйца и я высчитывала 19 дней и торопила маму ехать в село, чтоб успеть к появлению цыплят. И приезжая, первым делом летела в конюшню к курицам и через каждые полчаса бегала смотреть не раскололось ли яичко. Помню, бабушка вставала очень рано, часов в 4 утра и я просила меня будить( боялась пропустить "рождение" цыпленка) Так я засыпала в конюшне склонясь на курицей ) Зато сколько радости, волнения было, когда из яичка вылазил цыпленок. Да, я очень много раз видела сам процесс, когда цыпленок вылуплялся из яичка, и каждый раз это было для меня волшебно! Я так была рада за курицу, за самого цыпленка. В те моменты мне казалось это самым великолепным, что было на свете! Эх, те детские чувства А еще было потешно наблюдать за квочкой, у которой уже все цыплята вылупились и она бежала сломя голову на улицу и ... какала)) а какала она оооооочень много, таких куч я в жизни не видела)))
Бабушка всегда подсажила на яйца 3-4 курицы. А однажды я приехала и насчитала аж 7 или 8. Вот бабушка прикольнулась надо мной))) Я три дня с конюшни не вылазила( в прямом смысле), бабушка туда мне даже еду носила))) Я за курочками ухаживала, насыпала зерно, наливала водичку, заглядывала под крылья. Кури были спокойны. Кроме одной, она жутко клевалась. И вот я очередной раз полезла посмотреть как там яички и она меня клюнуля в бровь( наверно хотела в глаз), помню крови было море.... Так бабушка эту курицу схватила и хотела на суп зарубать, а я чуть ли не на коленках просила этого не делать, Ведь она мама, она защищает своих деток, я сама виновата, что полезла. Вообщем, простила бабушка курицу. А она так быстро побежала к своим яичкам, Растопырив крылья, несколько раз обошла свое гнездо, наклонив голову, и мне тогда казалось, что она целует своих деток. А когда все цыплята вылупились, она так яро их защищала ото всех и вся. Тогда я подумала, что когда у меня будут детки я их так же буду оберегать и защищать от злого окружающего мира, ка эта квочка.
svetikar,какой чудесный рассказ У меня не было бабушки в селе и я очень мечтала,чтоб была Никогда не видела вылупления ципленка и из рассказа понимаю,что зря.Нужно когда-то наверстать это дело.У меня муж мечтает о частном доме и о курочках,может я буду для своих внуков той самой бабушкой,к которой ездят помогать по хозяйству
да это действительно волшебно, особенно глазами ребенка. Честно, сейчас я жалею, что больше нет села,т.е. уже не к кому в село ехать, и дети мои такого или подобного не увидят)
Lyosya писал(а):
не ставьте палки в колеса детям,слушайте их желания,а не навязывайте свои!
в точку
Lyosya писал(а):
Я вспомнила свои 100500 фотосессий на улице,позировала аки модель
заранее извиняюсь, если обижу А на вон тех красных одороблах удобно было ходить? Извините, они у меня вызывают улыбку на всех фотках красуня
svetikar, які мі-мі-мі спогади У моєї бабусі завжди були курчата, але як вони з"являлись - жодного разу не бачила. Проте була історія, коли курчата вилупились і їх пересадили в великий ящик (там були грілки і світло для них), а всі шкарлупки викинули на смітник... І ми там лазили з сестрою (цікаво нащо? ) і почули писк... Виявилось, що одне курча вилупилось не до кінця, яйце тільки тріснуло добре, і бабуся не помітила, викинула його разом з шкарлупками... Ми принесли його до бабусі, вона акуратно зняла шкарлупу і курча було абсолютно живе і здорове. Ми дали йому ім"я і слідкували, як він росте, особливо ретельно. Але, звісно, закінчив він в супі, як і інші.
Ввжаю своє дитинство дуже і дуже щасливим. Так, у нас з сестрою не було різноманіття іграшок, не було неймовірних сучасник ляльок, залізної дороги, гаджетів... Але у нас були наші батькі - молоді, здорові, люблячі. І вони робили все, аби наше дитинство... у ті складні для всіх 90ті, було яскравим та радісним.
Скрытый текст. Нужно быть зарегистрированным и иметь 100 сообщений(я)(е).
Пам"ятаю, як на один свій день народження отримала плюшевого мишеня ... За сьогоднішніми мірками він був маленьким і нічим не примітним, проте мав чарівну історію. Цілий тиждень, напередодні мого свята, мама розповідала мені, як до мене поспішає мишеня і що він долає відстані, підіймається на тротуари, біжить під колесами автомобілів... Я так за нього вболівала і так його чекала... Звичайно ж, в день свого народження, я була напоготові з самого ранку... і вранці чула, як мама поклала мені його під подушку... але від правди казка чомусь не зникла... Бо моя мама і зараз для мене найкраща і найсильніша в світі чарівниця. Люблю нескінченно.
А була інша історія... Коли тато купив мені брелок на рюкзак, бичка у червоній безрукавці велюровій. І він висів на рюкзаку ззаду. І одного разу ми прийшли додому, колечко висить, а бичок загубився... Це була справжя трагедія, я навіть розплакалась. Ми з татом пішки пройшли ще раз до школи і назад, видивляючись бичка... Але так і не знайшли його. Зараз я думаю,що його могли просто вкрасти, якась дитина смикнула і все... Але те, з яким ентузіазмом мій тато допомагав мені у пошуках - до сих пір гріє моє серце. Мій тато - супергерой.
Я з теплом згадую, як ми грали всі разом у мозаїку, в настольні ігри, читали книжки, збирали пазли... Як на Новий рік Дід мороз приносив мені один єдиний кіндер, але я була на сьомому небі. Як тато носив мене на плечах і я, як той Дікапріо, вважала що I am the king of the world! Як нас на ціле літо відправляли до бабусі і ми пасли курей, гусей, лазили по малині, по черешні, в кукурудзі, вилазили на каштани... Тягли додому всіх бродячих тварин. Як не часто приїжджала мама і чекати її починали з самого ранку. Або до пізньої ночі, якщо була пізня електричка. Як мама їхала і кожен раз я просила її розбудити мене, щоб трішки побути разом, а вона не будила... бо їхала о 4 ранку і я прокидалась і плакала. Насправді, тут можна згадувати і згадувати... І я боюсь, що буде неймовірно багато літер. Ще дещо тут
Я вже більше 6 років живу окремо від батьків... Не знаю, це багато чи мало. Тепер більшість моїх побутових спогадів, або спогадів з подорожей... пов"язані з моїм чоловіком. Тут і поїздка до Діснеленду, коли ми, двоє дорослих, стояли і ридали, дивлячись на парад Мікі Мауса і друзів, і неймовірні засніжені Карпати і наш домик із зрубу на вершині гори, де стрекоче вогонь у каміні, де у вікнах лише небо, небо і небо... І ще багато, багато чого... Це фото з поїздки до Чорногорії... Вона була не дуже легка психологічно. І сварились багато і всяке. Але я хочу саме цю фотографію... За пів години до неї ми обоє ледве не втопились.
Скрытый текст. Нужно быть зарегистрированным и иметь 100 сообщений(я)(е).
А мрії... Нещодавно я зрозуміла, що мріяти небезпечно)) А ще, що у Бога завжди є свій план. В цьому році я дуже хотіла потрапити на марафон у Валенсії... а потім дізналась, що більше не можу бігати (через коліно). Я мріяла відсвяткувати свою 5 річницю з чоловіком на Кіпрі... а доведеться вдома, на кухні)) У всесвіту своя думка на всі наші мрії... Сподіваюсь, найкраще станеться несподівано... Але я всеодно планую найближчим часом знайти собі роботу до душі... і помандрувати кудись у гори. Досить, думаю.
Такі фото гарні з сестрою,в мене зараз немає доступу до старих фотографій з дитинства,та це найцінніші фото,зараз в нас їх мільйон і втрачається щастя у моменті.
Цитата:
Цілий тиждень, напередодні мого свята, мама розповідала мені, як до мене поспішає мишеня і що він долає відстані, підіймається на тротуари, біжить під колесами автомобілів
Яка чарівна казка,малеча завжди все сприймає дуже радикально,тому не дивно,що ти це запам'ятала
Цитата:
Але я хочу саме цю фотографію...
Чарівне фото!Далі-більше!Всі сварки відійдуть,я вважаю,що без них неможливо Ми зустрічаємось, трапляється хімія,а далі треба звикнути ,що твої потреби-не найважливіше,що твоя гордість і за порогом дому може залишитися та багато інших нюансів.Це життя без рожевих окулярів Любові вам найміцнішої і нехай все ж таки ваші плани реалізуються
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1