Адміністрація Запорізького жіночого форуму оголошує мовознавчу вікторину до Дня української писемності та мови
Українська мова... Яка вона для вас? Солов'їна, барвінкова, державна, материнська, мелодійна, барвиста, калинова, рідна, мова підручників чи фільмів в кінотеатрі, мова, якою ви мислите, чи просто приємний для сприйняття набір звуків, який знаходить дивний відгук в глибині душі, мова вашого минулого, теперішнього й/чи майбутьного? Приємно, що українська мова сьогодні переживає певною мірою відродження, й на вулицях нашого міста вона звучить все частіше. Нині у нашої мови іменини - починаючи з 1997 року, 9 листопада проголошено Днем української писемності та мови. Пропонуємо долучитися до святкування та перевірити свої знання за допомогою нескладних мовознавчних завдань.
Вікторина проводиться 9 листопада 2016 року
8 листопада - анонс вікторини
9 листопада - оголошення завдань та прийом відповідей 9:00 - перший етап 14:00 - другий етап 17:00 - третій етап
22:00 - закінчення вікторини
10 - 11 листопада - підрахунок балів і оголошення переможців
Всі учасники, які наберуть не менше 50% від можливих балів нагороджуються медальками ЗЖФ
Правила вікторини:
1. Вікторина проводиться 9 листопада 2016 р. 2. До участі в вікторині допускаються всі зареєстровані користувачі, що мають щонайменше 10 повідомлень на форумі і не належать до групи порушників. 3. Умовою допуску до участі в вікторині є спілкування на форумі впродовж дня українською мовою. 4. Для участі в вікторині потрібно виконати завдання вікторини. Вікторина буде проходити в 3 етапи, завдання будуть публікуватися в темі впродовж дня. 5. Запитання та відповіді другого етапу забороняється обговорювати в темі до кінця часу прийому відповідей. Всі відповіді на другий етап приймаються лише через гугл форму 6. Переможці- медалісти будуть визначені за кількістю набраних балів. 7. По завершенні часу прийому відповідей будуть опубліковані правильні. 8. Адміністрація залишає за собою право змінити умови вікторини під час її проведення. Всі зміни публікуються на форумі. 9. Відповіді на питання попереднього етапу треба надіслати до початку нового.
Факт участі в вікторині означає повну згоду учасників з Правилами її проведення
Скажу відразу що було важкувато. Я як той щеня, все розумію, а сказати не можу. Але при цьому, б'є слух, якщо включаю канал по телевізору наприклад, а там віщають російською мовою. Українська мова все таки рідна, десь там, глубоко в душІ і серце тягнеться. Завдання 1. 1. Сонечко.. . Серденько.. . Зiронька.. .Пташка.. . Кошенятко... Так ласково я називаю своїх улюбленних діток. Україно, патріоти, прапор, майдан, волонтери, допомога - Це ті українські слова, що плотно вошли в моє життя останнім часом. Осінь... Різнокольорові листя під ногами. Люди палять багаття. Надтягає хмари. - Навіяло цим пасмурним ранком, дивлячись у віконце. Приємно, що цим ранком, я почала думати українською.
2. ЛІХТАР І МУШКА До ліхтаря вночі летіти? Це що надумала ти, мушко? Тобі б лиш в світлі тріпотіти! Та ж спалить він тебе, подружко!
Ти хочеш полум’я збагнути? Порив твій просто недоречний. Вже краще в листі десь заснути! Ліхтар гарячий! Небезпечний!!!
Навіщо мушці говорити, Що задум геть не підходящий? Бажає в ліхтарі згоріти, Бо він єдиний! Він найкращий!
Як знати можете ви, люди, Що одноденці ліпше буде?
Барвінок
Недавно ще гула метелиця, Кругом лежав біленький сніг. А вже барвінку листя стелеться Зеленим килимом до ніг. Воно під снігом і під кригою Всю зиму зелень берегло. І перше стрілося з відлигою, Зустріло сонечко й тепло. Як з перемогою та славою Весна з’являється на світ, То квітне радістю ласкавою Барвіночку синенький цвіт.
Мені так зимно
Мені так зимно. Береги в тумані Холодна річка душить кришталем Прозорим скроні. Не моє кохання І так багато світових проблем.
В душі так непомітно й неминуче Вже твориться передчуття весни І рани в серці, що рубцюються болюче Анестезує іній сивини.
*** **** *** Шумлять весняні вітрогони І геть женуть сумні думки. Надайте силу всім хоробрим, Як річкам надають струмки.
Ще тиждень і весна вже гряне громом І свіжість пряна висвятить любов, І Сонце грітиме наш край невтомно, Півкуля наша горнеться до літа знов.
3. Осінь ... Після спекотного літа можна вдихнути на повні груди ...Я підняла голову вгору. Сонце грає промінням, ласковий легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки...У такі моменти мене накриває габа спогадів...Перед очима люди, далекі і близькі одночасно, яких я можу побачити тільки на світлинах своїй пам'яті. Я оглянусь навколо ... Поруч найцінніше -мій чоловік і діти. Чоловік распалює ватру. Зараз будем грітися біля вогнища. Я наллю по маленьким філіжанкам гарячого чаю з бергамонтом. Обійму чоловіка, загляну в блакитні очі свого синочка і зрозумію, що все буде добре!
бо в багатьох в уяві справжня Україна - то є Західна)
готова сперечатись!
Я теж. Чого це?[/quote] тоді виправлюсь, для меня та моїх друзів/знайомих)) в мене так серце відчуває, східна україна для мене потопає в російських звичаях. імхо аби не роздмухати політичну тему, на цьому завершу свої думки
_______________________________
Последний раз редактировалось Анка_Рыжик 09 ноя 2016 14:53, всего редактировалось 1 раз.
Вітаю всіх! Етап 1 Завдання 1 Дружина – бо схоже зі словом друг, адже дійсно дружина – це найперший друг для чоловіка Файно – навіть не знаю, як перекласти на російську, такий особливий настрій описує це слово)) Кохаю – так глибоко звучить, описуючи найголовніше почуття Батьківщина – земля батьків, найрідніше місце на землі Чарівний – таке загадкове і таємниче, ніби зараз відбудеться якесь диво Завдання2
Ліхтар і мушка. Тетяна Чорновіл
До ліхтаря вночі летіти? Це що надумала ти, мушко? Тобі б лиш в світлі тріпотіти! Та ж спалить він тебе, подружко!
Ти хочеш полум’я збагнути? Порив твій просто недоречний. Вже краще в листі десь заснути! Ліхтар гарячий! Небезпечний!!!
Навіщо мушці говорити, Що задум геть не підходящий? Бажає в ліхтарі згоріти, Бо він єдиний! Він найкращий!
Як знати можете ви, люди, Що одноденці ліпше буде?
Барвінок. Людмила Яцура
У барвінку очі – крапельки із неба. В паростках зелених – сила від Землі. Вірити і жити нам сьогодні треба, І добро творити і тобі, й мені. Посаджу барвінок, буде хай на спомин, Зацвіте хай рясно, як прийде весна. Хай блакиттю сяє біля дому, школи, Щоб ще красивішою нам земля була.
"Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє..." Іван Франко
Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє. Я змерз. І випало з холодних пальців Перо. І мозок стомлений відмовив Вже послуху. В душі глибока павза. Ні думка, ні чуття, ні біль — ніщо В ній не ворушиться. Завмерло все, Немов гнилий ставок в гущавині, Якого темну воду не ворушить Вітровий подих.
Але цить! Се що?
Чи втопленики з болотного дна Встають і з хвиль вонючих простягають Опухлії, зеленуваті руки? І голос чути, зойк, ридання, стогін — Не дійсний голос, але щось далеке, Слабе, марне, тінь голосу, зітхання, Чутне лиш серцю, та яке ж болюче, Яке болюче!..
"Тату! Тату! Тату!
Се ми, твої невродженії діти! Се ми, твої невиспівані співи, Передчасом утоплені в багнюці! О, глянь на нас! О, простягни нам руку! Поклич до світла нас! Поклич до сонця! Там весело — нехай ми тут не чахнем! Там гарно так — хай тут не гниєм!"
Не вийдете на світло, небожата! Не вивести вже вас мені до сонця! Я сам оце лежу у темній ямі, Я сам гнию тут, до землі прибитий, А з диким реготом по моїй груді Тупоче, б'є моя лихая доля!
Завдання3 Осінь!.. Люблю цю чарівну величну пору року. Так добре сидіти з коханим біля ватри, закутуючись у теплу ковдру та обіймаючи один одного. Тримати філіжанку гарячого чаю, гріти нею руки та милуватись навколишньою природою. Золоте листя, полум'я ватри, ВІН з гітарою в руках, легіт грає ЇЇ волоссям - все немов на світлині...
Етап 1 Завдання 1 Люстерко - уявляеться маленьке та красиве дзеркальце, для справжної принцеси. Коліжанка - це нове слово, свою найкращу подругу, яка живе у іншій країні, називаю тільки так. Парасолька - якесь тепле та яскраве слово і вже не так сумно бігти під дощем. Серденько - дуже важливе та хвилююче, так я називаю свою доньку, але на російській мові. Ріднесеньки- вся моя безмежна любов до моїх близьких в одному слову.
Завдання 2 Барвінок. У барвінку очі – крапельки із неба. В паростках зелених – сила від Землі. Вірити і жити нам сьогодні треба, І добро творити і тобі, й мені. Посаджу барвінок, буде хай на спомин, Зацвіте хай рясно, як прийде весна. Хай блакиттю сяє біля дому, школи, Щоб ще красивішою нам земля була.
ШИПШИНОВІ ЛІХТАРІ Посвітлішало в гаях — Вся шипшина — в ліхтарях. Прилетіли снігурі, Кажуть: — Наші ліхтарі! — Прилетіли горобці, Кажуть: — Наші ліхтарні! — Прилетіли шишкарики, Кажуть: — Наші ліхтарики! - А шипшина мирить їх: — Ці ліхтарики — для всіх!
Зимно так З имно так цього літнього дня. І не тільки тому, що розгулявся північний вітер. Г ину від нестерпного холоду, бо ти десь далеко. Р веться самотнє серце моє, тріпоче під вітром І все виглядає тебе, адже Т ак холодно в цей літній день без тебе И ніхто й ніщо не може мене. Завдання 3 Скоро зима!!! А я уявляю, що сиджу я біля печі філіжанкою кави, роздивляючись світлини різних міст та мрію про подорож . Кімната залита осонням, а за вікном віє легіт. Все вкрито білою габою. В печі потріскує ватра. І дуже затишно мені у цьому вигаданому мною будиночку!!
Обійми -це слово ассоціюється з чимось теплим, вже при вимові розумієщь, шо обійми неодмінн теплі и ніяк інакше. Коліжанка з філіжанкою в кав'ярні - ці слова одразу пробуджують образ Львову, відпочинку, запах кави, старі будівлі, інший світ, в якомі ніхто нікуди не спішить, а лиш п'є каву в кав'ярнях з подружками)) Рученята, оченята - а ці слова милозвучні мабуть лише від їх значення, все, що стосуєтся дитинки не може бути інакшим. Забобони - давно полюбляю це визначення, хоча нічого милого воно не означає, але як звучить ))) Курдуплик - це слово нас веселить, тож його теж можна важати милим, і ми його час від часу використовуємо, жартуючи.
Завдання 2
Барвінок
В хрещатий барвінок Небо упало, Розбилось на друзки І квітами стало.
Вплели ми ті квіти В барвистий вінок, І нумо пішли У веселий танок.
Усе заспівало, усе ожило Ген-ген аж за обрій Пісні понесло.
Рости, мій барвінку, Рости, розквітай І цвітом хрещатим Весь світ прикрашай
Ліхтарики Ліхтарики, ліхтарики, зелені, жовті, сині, І ще такі усміхнені від них лягають тіні. Ліхтарики, ліхтарики, неначе сни дитячі, І з іскрою захоплення, і з відблиском удачі.
А дні ідуть, а дні летять, Горить в очах чекання див. А дні ідуть, а дні летять, Далеких мрій звучить мотив.
Ліхтарики, ліхтарики, краплинки зір чи неба, І радісне захоплення ховати нам не треба. Ліхтарики, ліхтарики, строката чудасія, Мов запускає видумка розписаного змія.
Ліхтарики, ліхтарики, зелені, сині, жовті, Горять веселим полум’ям і в березні, і в жовтні. Ліхтарики, ліхтарики, неначе сни дитячі, І з іскрою захоплення, і з відблиском удачі.
Зимно Зимно так, аж дивно. Не тане, видно, Де тебе нема зима, Що знає все сама, та сама. Знаєш, дивно – все ще зимно. Не тане, видно, Помиляється зима Що знає все сама, та сама.
Я не знаю хто ти, Я не знаю хто ти. Чи ти для мене, Чи для мене – хто ти? Та серце знає, Серце кличе, лечу, У солодкім тану, А гірким обійму.
Знова починає, холодну вдає. Вже боліє, та не йде. Знаєш, зимо, сумно, дивно, Що неодмінно Повертатимеш, зима, Бо знаєш все сама та сама.
В ШИБКУ ГОРНЕТЬСЯ ПІТЬМА
В шибку горнеться пітьма, Ніч підходить крадькома, Хоче вкрасти з хати сина, Понести туди, де зимно. Ми сховаєм сина в ліжко, Вкриєм ручки, вкриєм ніжки — Аж до ранку, до світанку, Поки ніч не піде з ганку.
Відповіді на це завдання приймаються виключно через гугл-форму. Обговорення завдання та відповідей на форумі до 17:00 заборонено.
Увага! Правильно вказуйте свій нікнейм, інакше завдання не буде прийняте. Форму можна надсилати лише один раз. В іншому випадку буде зараховано першу форма
Напевне не встигла, але все ж відправлю Етап 1 Завдання 1
Українська мова настільки милозвучна, що можна слова писати і писати...Аже все ж таки виберу декілька своїх найулюбленіших... Мальва- дуже гарна назва квітки. Але для мене це слово, перш за все нагадує про моє дитинство і бабусю. Ненька- одне маленьке ніжне слово, але с великим змістом. Серденько- де, як не в нашій країні так гарно і одним словом, можно назвати і головний людський орган і наприклад, кохану людину Смаколик- Це вам не просто "вкусняшка", це щось ну дуже смачне. Файно,Лебідка
Завдання 2
Зимно І.Франко Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє. Я змерз. І випало з холодних пальців Перо. І мозок стомлений відмовив Вже послуху. В душі глибока павза. Ні думка, ні чуття, ні біль — ніщо В ній не ворушиться. Завмерло все, Немов гнилий ставок в гущавині, Якого темну воду не ворушить Вітровий подих.
Але цить! Се що?
Чи втопленики з болотного дна Встають і з хвиль вонючих простягають Опухлії, зеленуваті руки? І голос чути, зойк, ридання, стогін — Не дійсний голос, але щось далеке, Слабе, марне, тінь голосу, зітхання, Чутне лиш серцю, та яке ж болюче, Яке болюче!..
"Тату! Тату! Тату!
Се ми, твої невродженії діти! Се ми, твої невиспівані співи, Передчасом утоплені в багнюці! О, глянь на нас! О, простягни нам руку! Поклич до світла нас! Поклич до сонця! Там весело — нехай ми тут не чахнем! Там гарно так — хай тут не гниєм!"
Не вийдете на світло, небожата! Не вивести вже вас мені до сонця! Я сам оце лежу у темній ямі, Я сам гнию тут, до землі прибитий, А з диким реготом по моїй груді Тупоче, б'є моя лихая доля!
Ліхтар Катерина Єгорушкіна я бачила як ліхтарі ходять на побачення вбираються у крила метеликів кохаються світлими плямами на дротах малят заколисують – ліхтаренят замріяних і варто лише порушити цю гармонію – драма серце ліхтаря так легко розбити
Барвінок Лариса Ліщук Барвінок
В хрещатий барвінок Небо упало, Розбилось на друзки І квітами стало.
Вплели ми ті квіти В барвистий вінок, І нумо пішли У веселий танок.
Усе заспівало, усе ожило Ген-ген аж за обрій Пісні понесло.
Рости, мій барвінку, Рости, розквітай І цвітом хрещатим Весь світ прикрашай
Завдання 3
Догорає ватра. Осінній легіт жене по небу легкі хмаринки. Дивлюся на нашу світлину, і згадую про те тепле літо коли ми були у двох. Я сумую за тобою.
Серденько - "ти моє серденько", частіше так називаю синочка :) Кохання - дуже до вподоби "кохаю" звучить якось ніжно, трепетно та "я тебе люблю", наголос на першу ю. Зануритись - дуже подобається звучання, ніби пірнаєш повністю у людину та відчуваєш його душу. Україна - дуже подобається, як називається наша держава :) Відчуття - здається тут більше відчуваєш саме значення слова. Звідки все це? Від почуттів, глибоко як на мене. Саме слово дає трактовку. І пишеться далі само... "Я відчуваю, що люблю тебе, всім сердцем!!!"
Завдання 2.
"Львівські ліхтарі"
Сяє місяць угорі, в місті світять ліхтарі. Не подумайте, що газ в ліхтарях горить весь час...
Так було у давнину. Назавжди той час минув! В старовинних ліхтарях електричний є заряд.
Наче добрий чарівник, струм в залізний стовп проник й оживив старі-старі наші львівські ліхтарі.
Хоросницька Марія
*** "Барвінок цвів і зеленів"
Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався. Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... Шкода того барвіночка Й недосвіта шкода!
Т. Г. Шевченко
*** Risoluto. Scenes pathetiqves
Десь ти, любове, далека, сама. Десь тебе вбила космічна зима. Зимно пророкам нового Союзу. Армстронгу зимно вже з власного блюзу. Тямлю естрадників. Тямлю зрадників. Тямлю й себе – був месія естрадником. І не месія, предтеча, пророк, Став я співцем віфлеємських зірок. Став на коліна в молитві, у требі. Боже, як ще не покинув нас ти, На українському вічному небі Божому сину зорю засвіти!
КРЕМІНЬ Дмитро Дмитрович
Весь вірш: [spoiler=]Боги на Олімпі співають? Спиваються, - Так тяжко, що їм і пісні не співаються. А мариться край занебесний незвіданий, Та з атеїзму минулий урок... І, може, зробили б з поетів ідолів, - Ідолів роблять із кінозірок. Віче мій, змавплений, як нам прожити, Як пережити нас нашим літам? Можна мене і забути, і вбити, - Я вже нікому цих літ не віддам.
...І буде Фауст... І буде огонь...
Вік, а чи крик людожерної хроніки? Літо пекельне. Вино і вогонь. Навіть в парламенті наче у схроні ти, Як цих пекельних думок не відгонь.
Червоне сяйво в синім небі зблідло, Немов на небо хтось пролляв вино... І все-таки пройшло пекельне літо, І вже повік не вернеться воно...
Понад вертепи шикованих готик Стільки захмарної стало екзотики. Ходить між нас учорашній сексоти, Але між нас і сьогодні сексотики. Вічно вони – секуни і секухи... Але процокали в серці секунди. Десь ти, любове, далека, сама. Десь тебе вбила космічна зима. Зимно пророкам нового Союзу. Армстронгу зимно вже з власного блюзу. Тямлю естрадників. Тямлю зрадників. Тямлю й себе – був месія естрадником. І не месія, предтеча, пророк, Став я співцем віфлеємських зірок. Став на коліна в молитві, у требі. Боже, як ще не покинув нас ти, На українському вічному небі Божому сину зорю засвіти!
Завдання 3.
Він сидів один в темній кімнаті і згадував про неї. Тож не дивно, адже за вікном настала ніч, де сніжна ГАБА вгорнула все - і місто, і сад, і цю історію кохання. Він розумів, що полюбив її і полюбив назавжди. Він згадував, як грав з нею ЛЕГІТ, немов загравав, а ОСОННЯ пестила її волосся. Як вони сиділи в кафе, попиваючи одну за одною ФІЛІЖАНКУ кави, яка зігрівала їх. Ні ... це були їхні душі, які переплелися в той вечір сидячи біля ВАТРА. Тримаючи в руках її СВІТЛИНУ, і з кожним спогадом він розумів, що закохався і полюбив. Тепер їх ДВІРЕЦЬ став спражньою історією кохання ...
_______________________________ Что бы ты не делал — ты делаешь себя!
Последний раз редактировалось Elena_7 09 ноя 2016 15:04, всего редактировалось 1 раз.
кицюня та сонечко-я так завжди називаю свою дитинку Парасолька-дуже кумедне слово, у меня асоцiюється з фасолькою Чахлик Невмерущий- казковий персонаж волошкове поле- дуже красиве мелодійне словосполучення матуся и татусь-дуже рідні та близькі люди
Завдання 2
Хтось під вечір у гайку Освітив траву м’яку. Позлізались павучки, І комарики, й жучки. І ніхто з них не збагне: Звідки сяйво те ясне?світлячок 6 - Хтось чарує промінець,- Мовив коник – стрибунець. Їм озвався світлячок: - Це все я, я і жучок, І малесенький ліхтар,- А у мене все без чар. *** Недавно ще гула метелиця, іще лежить в низинах сніг, а вже барвінку листя стелеться зеленим килимом до ніг. Воно під снігом і під кригою всю зиму зелень берегло і перше стрінуло з відлигою весняне сонце і тепло. Із перемогою і славою весна з′являється на світ. І квітне радістю яскравою барвінковий зірчастий цвіт. *** Зимно, зимно на дворі. Прилетіли снігурі. Ніби намистинки рясні Сіли на сосні гіллястій. Всі одяглися тепленько Та й на вулицю швиденько. Білим навкруги все стало, Діамантами засяло. Ми наділи рукавички. «Поспівай для нас, синичко!» «Зранку вийде сонечко, Сяду на віконечко, Трішки відігріюся Та й розсокоріюся». Сонце вийшло, приласкало, Пташкам веселіше стало. Та сосна, немов жива, Спів пташиний розлива!
Завдання 3.
Доброго ранку, любий мій город,мій Львів. Кожного разу,коли я приїджаю до тебе у гості, я відразу ж мрію про філіжанку запашною кави. Я звичайно її скоштую у найближчий кав ярні,а потім буду дивиться,вже дома, на світлини із подорожі и згадувати про ватру,яку ми палили біля Високого Замку, та милуватися осонням,яке грайливо сяє у коханого на обличчі!
Мисс_Пирс, а правильні відповіді на вікторину будуть? а то я аж зависла на останньому питанні і не змогла відповісти. Цікаво знати правильну відповідь.
/b]слова обирала за звучанням тендітний - звучить як щось лагідне, миле, пухнасте, крихке тощо. Так і хочеться пригорнути до себе. нечепура - це для мене смішна, весела, безтурботна, щойно зробивша якусь маленьку шкоду дитинка. навпростець - прямо і більше ніяк. Тобто без зайвих коливань, без спроби прикрасити якусь правду. Просто й легко! веселка - небо всміхається після дощу! Веселиться! барвінок - маленька квітка, що приносить в світ помаранчеві теплі барви!
Завдання 2:
Самотній ліхтар
Світить на вулиці ніччю [b]ліхтар, Сам, але світить, сміється. Стільки обабіч розбитих вже пар: Серце у нього ще б'ється.
Промінь любові від лампи його Гріє асфальтові квіти. І розуміти не хоче того, Є вже можливість дотліти.
В тиші спокійно, не чути долонь, Що постачають напругу. Хто ж тут, і дійсно, розбудить вогонь? Жде не годину, не другу.
Ніжним гудінням вольфрамова нить Дихання будить у ньому. Мрія ліхтарика ледве горить, Свідчить про відчай і втому.
Кожної ночі, як зійде зоря, Світло дарує хвалене. Ви не звернули уваги, лиш я. Він так подібний на мене.
автор: Андрій Конопко
Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти, Побив… Поморозив… Шкода того барвіночка Й недосвіта шкода!
автор: Тарас Шевченко
А вам цієї ночі снився сніг? Той – перший, від якого ще не зимно? Той – що впаде, та не злякає нас? Той – у якого на любов є час. автор: М. Форма
Завдання 3
Опівдні я люблю сидіти на веранді загонувшись у габу від невпинного легіту. Я беру з собою велику філіжанку духмяного травяного чаю і улюблений фотоальбом. Так приємно сидіти у затінку, подали від спекотного осоння. Гортаючи світлини, я ніби переношусь у давно минулі часі. Ось я підкоряю бурхливу річку, тут позую на фоні султанського двірця, тут зигріваюсь біля варти після катання на санчатах. Спогади нахлинаюсь на мене і я замріяно всміхаюсь роблячи великий ковток гарячого напою. Знов прийде час пригод! Неодмінно прийде! Я буду напоготові!
Етап 1 Завдання 1 1. Краватка - подобається, бо перед очима - щасливі чоловік і жінка. Вона закохано дивиться на нього, зав'язуючи краватку, а він дивиться їй у вічі)) Такої асоціації з російським відповідником немає 2. Чарувати - багатозначне слово 3. Пелюшка - ніжне слово 4. Бескидом ішла - незвичайний для мене синонім слова урвище, скеля, гора... 5. Лелека - ніжне звучання Завдання 2 1. Вірші: Вадим Крищенко Ліхтарики, ліхтарики, зелені, жовті, сині, І ще такі усміхнені від них лягають тіні. Ліхтарики, ліхтарики, неначе сни дитячі, І з іскрою захоплення, і з відблиском удачі. Приспів: А дні ідуть, а дні летять, Горить в очах чекання див. А дні ідуть, а дні летять, Далеких мрій звучить мотив. Ліхтарики, ліхтарики, краплинки зір чи неба, І радісне захоплення ховати нам не треба. Ліхтарики, ліхтарики, строката чудасія, Мов запускає видумка розписаного змія. Приспів. Ліхтарики, ліхтарики, зелені, сині, жовті, Горять веселим полум’ям і в березні, і в жовтні. Ліхтарики, ліхтарики, неначе сни дитячі, І з іскрою захоплення, і з відблиском удачі.
2. Світлої пам’яті Андрія “Кузьми Скрябіна” Кузьменка Це зрозуміло, кожен в світі гість, Ніхто не зна, чи доживе до ранку, Але піти з життя у 46 – Це долі незбагнена забаганка. Чому вона зі смаком вибира Талановитих, мужніх, повних сили, Невже для долі і буття – це гра, А ми лише ляльки її безсилі? Хто вибира to be or not to be? Хто замовляє засухи і зливи? Прости, Кузьма, я не казав тобі, Ти був серед найкращих особливим. Хай буде пухом батьківська земля, Хай ангели зустрінуть твою душу! Щось зимно! Лиш твоє ім’я Цю крижану гармонію порушить. Євген Рибчинський 3. «БАРВІНОК ЦВІВ І ЗЕЛЕНІВ...» Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався. Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... Шкода того барвіночка Й недосвіта шкода! Тарас Шевченко Завдання 3 Нещодавно, переглядаючи старі папери, я натрапила на стару фотокартку. Зі світлини на мене мило дивилася чарівна жінка у старовинній сукні. Жінка сиділа за столом, застеленим габою. В руках у неї була філіжанка. Запах кави повіяв нізвідки. Можливо вона пила каву? Жінка мружилася, бо сиділа на осонні. Але від цього її обличчя здавалося ще приємнішим. Легіт підняв пасмо її розкішного волосся. Вітерець ніби грав з нею. Ввечері я запитала у батька, що це за жінка. Я була здивована, що ця чарівна леді - моя прабабуся! Тепер, коли я на самоті, коли мені треба чекати потяга на дворці, або я спостерігаю за вартою у тиші лісу, я подумки розмовляю з цією красунею (язик не повертається назвати її бабцею) і уявляю, що б вона мені розповіла про запах улюбленої кави, легкий вітерець у волоссі та те осіння, яке вразило мій погляд...
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 0